Моя теща – це та людина, яка не слухає та не шкодує нікого, окрім себе та свого сина.
Я працював та працюю в Польщі(можу виїжджати закордон, адже маю вроджену ваду серця). І кожного разу, коли я приїжджаю із заробітків, починається величезний список всього, що я маю зробити в тещі в будинку.
Мій графік такий: їду на три місяці на заробітки, а потім приїжджаю на місяць додому. І в цей місяць я хочу просто відпочити, а не пахати як проклятий в тещі в селі. Нещодавно, вона, подзвонила та каже, що в неї дах протікає, треба відремонтувати. Я лише приїхав і хочу відпочити.
Ми з дружиною поговорили та вирішили, що більше не будемо виконувати всі дурні забаганки тещі, бо вже набридло весь час бути в неї в селі, коли я вдома. Ми стільки всього хочемо зробити разом, адже довго не бачимось, а теща лише про роботу. Та й не тільки будинок вимагає завжди ремонтувати(за наш рахунок), а ще й з городами сама взагалі не порається, лише врожаї збирає.
Та й взагалі, ми їй багато разів пропонували, щоб вона продала той будинок та переїздила до міста. Тут більше є куди сходити, розважитись. Але вона була категорично проти, адже в неї в селі і подруги, і знайомі, і в будинку вона звикла жити. Не зможе його продати, адже все життя в ньому живе та має занадто багато теплих спогадів про вже покійного чоловіка, про свою молодість і так далі. В цьому я її розумію. Але не розумію, чому вона так нам спокою не дає.
Подзвонили тещі, спокійно все пояснили та сказали, що в неї ще є також син. Так, він ще вчиться в університеті, але ж на останньому курсі. Хлопець що, не може матері допомогти? Тому нехай до нього чіпляється, а не до нас. Ми краще в Карпати поїдемо, щоб відпочити трохи та допомогти економіці країни, ніж будемо ото мучитись.
Поїздка в Карпати – це привід і відпочити, і не їхати до тещі. Вона ж, звісно, надзвонювала нам, але як тільки вона починала кричати та скандалити, то ми одразу кидали слухавку, адже слухати її претензії не збирались.
Час і про себе подумати, а не лише про тещин будинок.
