Ранок буднього дня. Всі кудись поспішають. Хто на роботу, хто на навчання, хто на важливу зустріч. Тому кожна маршрутка схожа на бджолиний вулик. А може й на банку з кількою. А навколо осінь, листопад. Похмуро, пасмурно та мокро.
Час, що пасажир проводить в дорозі можна по різному проводити. Хтось витає в своїх думках, з сумом споглядаючи осінні пейзажі, що вже потроху переходять в масову тугу. До свят ще далеко, то що ще робити? Сумувати, напевно. Хтось читає, хтось слухає музику, хтось додрімує, хтось слухає книгу, хтось жаліється на життя по телефону.
Ранкову спокійну рутину пасажирів маршрутки порушила пані, яка ледь влізла в двері автобусу зі своїми двома доньками. Обом приблизно по тринадцять- чотирнадцять років.
З самих дверей вона стала гадусавати, що проїзд оплачувати не зобов’язана, адже вона — мати героїня, народила цілих семеро дітей. А посвідчення, бачте, забула вдома, тому мають їй на слово повірити.
Ще сонний водій, який не хотів сваритись, просто пропустив їх. Не хотілось йому крики жінки чути. Просто спокійно курсувати по маршруту. Жінка пройшла в середину та стала шукати вільні місця. Було лише одне. Біля того місця дрімала молода студентка.
Тендітна дівчина, років дев’ятнадцяти-двадцяти. Видно було, що не доспала. Ще й з папкою з конспектами сиділа. Певно до іспиту готувалась. Та жінці було байдуже. Вона почала трясти юну дівчину та кричати, щоб та вступила їй місце.
– Вставай! Кому кажу! Вступив мені місце. Я хочу з доньками сидіти, а ти моє місце займаєш!
– На ньому написано, що воно ваше? Ні? То все. Питання знято з обговорення. — відповіла нахабі сонна панянка.
– Та як ти вмієш так зі мною говорити! Я — мати героїня! Я народила сім дітей! Ти зобов’язана мені місце вступити!
– Ваші діти — ваша проблема. Тим більше, ви що, не зможете постояти? Чи ваші доньки? Що вони такого робили? Працювали вночі? Готувались до іспиту? Я, наприклад, після університету і роботи ще пів ночі готувалась до іспиту, тому дрімаю тут.
– Ах ти ж!
– Сидять ті, хто за проїзд платив. Або на пільгових місцях. Моє місце явно не пільгове. — Після своєї відповіді дівчина розвернула голову та стала Алі дрімати.
А “мати-героїня” намагалась отримати підтримку від інших пасажирів, щоб ті забрали з сидіння дівчину. Але ніхто навіть говорити з сварливою жінкою не став. Всі навпаки підтримували ту дівчину.
