Я могла бачитися з внучкою лише через паркан дитячого садочка

Мене звати Ольга Євгенівна. Дуже давно я припустилася жахливої помилки й по сьогоднішній день розплачуюсь за неї. Ясна річ, що тоді я була переконана, що вчиняю правильно і маю рацію. Але зараз я розумію, наскільки був безглуздим мій вчинок, що це була жахлива помилка. Сьогодні я працюю над тим, аби все налагодити та виправити все, що накоїла. На жаль, у мене поки нічого не виходить. Вас цікавить, що я вже таке зробила? Слухайте.

Я вийшла заміж за Олега Андрійовича. Це був шлюб не по коханню. Єдине, що я відчувала до цього чоловіка – це повага. Проте він був закоханий у мене з головою. У нас народився син. Тому мій чоловік носив мене на руках. Кожна на моєму б місці була найщасливішою жінкою на світі. Я жила, як справжня королева. У сина була нянька, усі домашні справи лежали на плечах прибиральниці. Мене нічого не обтяжувало, жила та раділа.

Я була впевнена, що мій син одружиться з дівчиною з заможної сім’ї. Проте сталося не так, як гадалося. Він познайомився з якоюсь Анею. Вони закохалися одне в одного. У дівчини була лише мама, яка працювала бухгалтером у невеликому продуктовому магазині. Звісно, що мене це не задовольняло, адже в моїх ідеальних мріях усе виглядало по-іншому. Я не змогла змиритися з вибором мого сина.

Згодом до мене дійшла новина, що Аня при надії. Я, не довго думаючи, взяла її за руку та завела, щоб та зробила аборт, проте вона втекла. Дівчина прийняла рішення, що залишає дитину.

Ясна річ, що син дуже на мене розізлився та образився. Проте згодом я все-таки отримала запрошення на весілля

Я вирішила проігнорувати запрошення та не пішла на весілля і чоловікові не дозволила. Спочатку син та його дружина хотіли налагодити зі мною стосунки, помиритися, але я не йшла ні на які поступки. Я загорілася ідеєю – переконати сина, що Іринка не його донька.

Довго син з невісткою не витерпіли моїх вибриків, їхній терпець увірвався. Аня сказала, що я ніколи не зможу побачити свою внучку.

Це були не просто пусті слова. Іринці вже чотири роки, а ми ще досі не спілкуємося.

Одного дня я дуже не очікувано зустріла сина з дитиною на руках у магазині. Іринці тоді був майже рік. Коли їх побачила, я була в ступорі, мову відняло: внучка була так схожа на мого сина в дитинстві. Я не змогла стримати сліз і попросила її взяти на руки. Мені дозволили. Іринка спочатку підозріло на мене дивилася, а потім почала гладити мої коси, обіймати. Це були такі приємні відчуття. Я плакала.

І саме в той момент зрозуміла, яких дров наламала. Я себе так сильно картала за минулі помилки. Мені вдалося вмовити сина, аби він привозив до нас додому внучку, хоч раз на місяць. І коли ось це священний раз наступав, ми з чоловіком були на сьомому небі від щастя.
Дитина росла і почала розмовляти. Син переживав, що дружина може дізнатися про його відвідування з дитиною батьків, та перестав приїжджати. Бо якби Аня дізналася, то б дуже розізлилася.
У мене не залишилося ніяких варіантів бачитися з внучкою, окрім одного: кожного дня ходити до дитячого садочка і споглядати за нею. У мене росла така красива внучка. Аня завжди її стильно вдягала, робила чудові зачіски. Як вияснилося, невістка була дуже хорошою мамою.

А коли я приходила додому, то сідала біля чоловіка і розповідала усі деталі про те, яка у нас красива внучка, що вона робила, як поводилася. Чоловік не ходив зі мною до дитячого садка, оскільки в нього були проблеми зі здоров’ям: турбувало серце та підвищувався тиск.

Кожного дня він чекав на мене вдома, аби послухати, що я там побачила, уважно слухав мої розповіді. Вони йому завжди покращували настрій.

Часто я телефонувала своєму сину, запитувала про його справи чи невістка не поміняла свого рішення. Але кожного разу я чула одну й ту саму відповідь.

Я кожного вечора ставала перед іконою та молилася Господу, аби Аня змінила своє рішення та дозволила бачитися з внучкою.

Одного разу Бог все-таки почув мої молитви й трапилося чудо.

pozdravs.ru

Аня пішла до церкви, розмовляла з батюшкою, який переконав її у тому, що потрібна вміти знаходити сили для прощення людей. Тому що образи, які вона затаїла у найдальших куточках своєї душі, мучать і її, і нас.
Декілька днів Аня думала над цим всім і вирішила, що потрібно це зробити.

У мене не вистачить слів, аби передати усю ту радість, яку відчувала, коли побачила у дверях невістку, сина та внучку.

Іринка відразу побігла до нас та почала обіймати:

– Ура, нарешті ви повернулися! Чому ви так довго були у своєму відрядженні? Більше так не робіть я так сумувала. У всіх є і бабуся, і дідусь. А в мене тільки одна бабуся була. Так не чесно. Тепер у мене є і дві бабусі, і дідусь!

Я плакала від безмежного щастя, чоловік теж пустив декілька сльозинок.

Прийшов момент, коли обійняла Аню та попросила вибачення за все. Вона прийняла вибачення та розповіла історію з батюшкою.

Сьогодні у нашій сім’ї чудові стосунки, панує мир та злагода. А зовсім недавно, ми дізналися, що у нас буде поповнення! Це прекрасна новина. Усі щасливі.

Я вдячна невістці, що вона пробачила мене і забула про минулі образи. Її рішення змінило наше з чоловіком життя. Життя навчило мене і таких безглуздих помилок я більше ніколи не припущусь.

Тепер наша сім’я в очікуванні внука. Я старатимуся бути найкращою бабусею у світі!

Оцініть статтю
Дюшес
Я могла бачитися з внучкою лише через паркан дитячого садочка