На днях син зробив мені сюрприз – привів дівчину, яка була вже пузата. Але це ще не все. Як з’ясувалося, від першого шлюбу в неї вже була дочка, яку виховувала мама, тобто бабуся дитини. А ще вона була старшою на чотири роки від мого сина. І без помешкання в нашому місті.
Мене все це дуже насторожило. Поговорила в час її відсутності з сином. Кажу, що обведе вона тебе навколо пальця. Про яку любов тут може йти мова? Їй треба просто влаштуватися в цьому житті. А син як маленький завівся, що він любить її і між ними почуття. Я навіть поставила під сумнів його батьківство.
-Така, як вона, що завгодно може вигадати, а ти як маленький ведешся, – з докором кинула.
-Не смій так казати! Ти ж її не знаєш. Чому з такою ворожістю зустріла її? Я люблю її!.. Люблю! Розумієш? – кричав Ігор мені. – З тобою, бачу, ми не зможемо жити. Ти з перших днів налаштувала себе проти моєї дівчини. Але ти ж її зовсім не знаєш!
Після цих слів син гримнув дверима і пішов. Увечері не повернувся додому. Я зателефонувала. Він відповів, що заночує в Наталі. Так звали його дівчину.
-Де це в Наталі? – обурилася я.
-Ми вирішили винаймати разом помешкання. Бувай, мамо, – випалив він і вимкнув телефон.
Я була обурена до сліз. Як він посмів так поступати зі мною? Я ж йому все життя давала найкращий шматочок. Завжди горнула Ігорчика до себе. Одинак він у мене. Ще й батько пішов з життя, коли синові не було ще сімнадцяти. А він зараз так зі мною, наче я йому ворог.
Різні думки снувалися того вечора в моїй голові. Жаліла, що так різко розмовляла з ним того вечора, коли він привів дівчину вперше. Треба було взяти його ласкою, любов’ю. Може, послухав би. А тепер уже пізно. Пішов до неї. І справді, хто вона? Яким було її життя? Де вони познайомилися?
Аж тепер Олена спохватилася, що абсолютно нічого не знала про дівчину, проти якої виступила з протестом. Що це – ревність? Чи бажання дитині кращої долі?
Олена прислухалася до себе і не могла однозначно відповісти собі на ці питання.
