Я не бачила батька своєї дитини з тих пір, як дізналася, що вагітна. З ним я цією новиною так і не поділилася. Ми зустрілися знову на батьківських зборах дітей 1 класу
Я працювала секретарем у місцевій фірмі по будівництву. Відсвяткувавши своє 35-річчя, я стала переосмислювати своє життя і зрозуміла, що хочу стати мамою. Чекати на свою долю і вірити, що ще зустріну чоловіка своєї мрії було уже пізно, тож я вирішила, що треба діяти негайно.
На роботі саме була гаряча пора. Потрібно було здавати проект, а ми не вкладалися в зазначені дати, тому часто з начальником ми залишалися після роботи підігнати хвости. Однієї такої ночі я наважилася його звабити. Мені до цих пір соромно за цей вчинок, бо Кирил Семенович був одруженим чоловіком, але я заспокоювала себе думкою, що це все заради дитини.
Дякувати долі, моя мрія збулася. Уже через місяць я тримала в руках позитивний тест на вагітність. Залишатися на цій роботі я не могла, тому просто вирішила піти. Написала заяву на звільнення за власним бажанням і віднесла начальнику. Він не розпитував про причини такого мого рішення, мабуть, йому теж було соромно.
З міста я також переїхала. Відправилася до своїх батьків у село. Там свіже повітря, природа, домашні овочі, фрукти. Батьки мене підтримали і не засуджували. Про батька дитини не запитували і щиро раділи, що нарешті стануть дідусем і бабусею.
У визначений термін я народила здорову красиву дівчинку. Маленькі рученята, милий носик, сині оченята і пухкенькі губи – моя дитина була схожа на лялечку. Надзвичайно красива і довгоочікувана.
Через шість років я повернулася назад до міста. Донька саме йшла у перший клас і перед початком навчального року вчителька збирала батьківські збори.
Як на зло у зазначений день у мене поламалася машина і на зустріч я спізнювалася. По коридору не йшла, а гналася і випадково налетіла на чоловіка, що саме увійшов з іншого входу. Він підхопив мене, щоб я не звалилася, а коли подивився на мене, то мало знову не кинув. Це був батько моєї дитини. Тихенько вибачившись, попрямувала до доньчиного класу і на мій превеликий подив, чоловік пішов слідом.
Виявилося, що його донька також іде в перший клас. Вони навчатимуться разом. Моя дитина дуже схожа на батька і тепер я боюся, якби діти не побачили цієї схожості і не стали задавати незручних запитань. Тай і бачитися з ним чи його дружиною зовсім не хотілося. Мені до цих пір було соромно за свій вчинок.
Переводити дитину в іншу школу – не можу. Ми живемо в 10 хвилинах від цієї школи і вчителька нам дуже подобається. Попросити у колишнього начальника піти до іншої школи? Не знаю, чи це буде правильно. Як він поясне це дружині? Я зайшла у глухий кут і не знаю, де знаходиться вихід.
