Останнім часом мій шлюб тріщав по швах. Якщо я намагалася хоч щось виправити та врятувати, то для Слави це не мало жодного значення. Я стала йому настільки байдужою та противною, що він не міг знаходитися наодинці з власною дружиною ні одної секунди. В чому причина я вам сказати не можу. Як жінка, перше про що подумала: у нього хтось є. Тривалий час шпигувала за ним, але так нічого й не розсекретила.
Слава хороша людина. Він незамінний працівник, на роботі його поважають та прислухаються до його думки. Він має багато друзів, які радо допомагають в скрутну хвилину та і яких Слава не один раз виручав. Наші діти його обожнюють та із задоволенням проводять кожну вільну хвилинку. Здається, цього чоловіка вистачає на всіх, окрім мене.
Скільки разів я намагалася поговорити, з’ясувати, що зі мною не так, чому ми припинили просто говорити, лягати в подружнє ложе та йти в одному напрямку? Він мовчить. Врешті, втомившись копирсатися в собі та своїх недоліках, я просто не витримала й зареєструвалася на сайті знайомств. Кого я там шукала, чого хотіла – сама до кінця не усвідомлювала.
Сергій написав мені першим. Наше листування було схоже на розмову двох давніх друзів. Чоловік скаржився на свою дружину, яка хотіла від нього лише грошей, а я розповіла про Славу та холоднечу у наших стосунках. Ось ця звичайна відверта розмова з незнайомою людиною допомогла мені скинути зайвий баласт. Я вже не була схожа на порохову бочку, що от-от вибухне.
Схоже чоловік помітив зміну у моїй поведінці, тому й вирішив перевірити, чим це таким цікавим я займаюся перед сном. Він взяв мій телефон без дозволу й прочитав моє листування з іншим чоловіком. Там не було ніякого інтиму, не було компліментів чи повідомлень із запрошенням зустрітися, нічого такого. Проте Слава розгнівався, що я спілкувалася з чужим чоловіком та ще й скаржилася йому на нього. Він зібрав свої речі й пішов з дому.
Я думала, що він робить це, щоб мене налякати. Три дні мовчанки, а потім чоловік зателефонував, щоб повідомити: «Я подав на розлучення!» У мене земля пішла з-під ніг. Чотирнадцять років шлюбу, двоє дітей, стільки радісних моментів та розділених невдач й ось такий кінець. Це мене просто убило. Я не втратила жагу до життя, не хотіла нічого робити, кожен світанок був мені не милий. Думаю, якби не діти, я б взагалі щось собі заподіяла.
Найболючіше було дізнатися, що Слава почав зустрічатися з іншою жінкою. Я кохала чоловіка й сподівалася, що ми помиримося, але коли спільна знайома розповіла, що вони вже й живуть разом, усі мої сподівання рухнули. Про дітей колишній не забував. Забирав їх до себе на вихідних, бувало, що і в будні дні завозив вранці до школи або на якийсь гурток. Він платив аліменти, купував їм подарунки, розпитував про справи в школі. Й жодного питання про мене. Я ніби перестала для нього існувати. Після нашого розлучення чоловік жодного разу до мене не заговорив.
Якось вночі зателефонувала його дівчина. Вона повідомила страшну новину, мій Слава потрапив в аварію. Я одразу скочила на ноги й помчала в лікарню. Там вперше зустрілася зі своєю суперницею. Вона була красива, доглянута, гарно одягнена. Поводилася стримано та з гідністю.
-Я не думала, що ми зустрінемося ось таким чином, але таке вже життя – непередбачуване. Слава хороший чоловік, але не мій. Думаю він досі вас кохає. Не хочу заважати, тому повертаю його вам.
Вона пішла, навіть не обернувшись. Я не знала, чи вона це зробила через совість, а може злякалася, що доведеться виходжувати хворого чоловіка. Та це не має жодного значення, адже я знову маю шанс повернути своє кохання.
