Одного зимового вечора, в досить пізній час, коли навіть діти повлягалися спати, на екрані мого телефону засвітився екран через дзвінок з невідомого номеру.
Зазвичай, я не приймаю дзвінків з таких номерів, ще й посеред ночі. Та саме тоді рука сама потягнулася до зеленої слухавки.
Незнайомець повідомив мені, що чоловіку потрібна допомога. Нібито він затягнутий у болоті і не може викарабкатися.
Погода на вулиці була жахлива: сильний вітер, краплистий дощ.
Досить складно було повірити у правдивість ситуації. В голові навіть виникали думки, що мене будуть намагатися шантажувати.
Та й взагалі, чому він опинився в болоті, якщо основна дорога гарно заасфальтована? В той час не можу виключити, що він знову вирішив скоротити шлях.
Тож наступним моїм кроком було подзвонити до батьків, та слухавку ніхто не підняв. На годиннику була досить пізня пора, тому не дивно, що додзвонитися уже досить складно.
Тоді довелося подзвонити в службу порятунку. Та там мені сказали, що один їхній автомобіль уже зайнятий, а інший відправлений на ремонтні роботи.
Чекати більше не було на що, тому я швидко знаходжу в Інтернеті номер евакуатора і пояснюю чоловіку по той бік слухавки всю ситуацію. Та той мені сказав, що вночі виїжджати на таку справу він не буде.
Після моїх сліз, довгих вмовлянь і обіцянки заплатити більше молодик погоджується і я скидаю йому місце знаходження. Тоді викликаю своїх батьків, аби приглянули за дітками і на таксі їду до евакуатора.
Дорога була напружена. Водій довго злився і бубнів собі під ніс про dурний вчинок мого чоловіка. Та я не відповідала, адже в деякій мірі погоджувалася з цими обуреннями.
Після довгої дороги нам вдалося віднайти машину чоловіка, але в темряві врятувати його було в межах неможливого.
До ранку ми уже троє сиділи в евакуаторі і періодично надзвонювали в службу порятунку.
Згодом і батьки чоловіка передзвонили. Їм ми повідомили про нещасний випадок. І попросили про допомогу.
Десь о 8 ранку ми нарешті справилися із цією проблемою, відігрілися теплим чаєм і їжею, що привезли свекруха і свекор.
А вже вдома я зрозуміла, що сили покидають моє тіло. Свекруха помітила мою втому і злість та підійшла дати деякі настанови. В свій час вона сама намагалася контролювати пригодницький дух сина, а тепер з цим мушу справлятися я.
Та я відповіла, що не хочу няньчити ще одну дитину. І після декількох подібних ситуацій, я мовчки подала документи на розлучення. Мені вдалося зрозуміти, що не зможу жити з людиною, яка постійно потрапляє в якійсь неприємні ситуації і зовсім не робить висновки.
