Моя подруга святкувала день народження. Світлана влаштувала суто дівочі посиденьки. Вечір минув під гаслом «Чоловікам вхід заборонений». Окрім мене привітати іменинницю прийшли ще троє дівчат. Гості весело щебетали, ділилися останніми плітками, обговорювали нові модні тенденції.
Спеціально запрошений фотограф влаштував нам міні фотосесію. Ми прекрасно провели час. Я вже й забулася, що воно таке – розваги, адже єдина з-поміж усіх була заміжня. Пригадалося, як зовсім недавно ми з Вадимом виходили в люди. Ходили до ресторану, замовляли сніданки в улюбленому кафе, прогулювалися ввечері парком. Після заміжжя все кудись поділося.
Додому я першою, подякувала Світлані за запрошення та гарний вечір. Чоловік дивився телевізор, коли я зайшла до вітальні. Запитав, як все минуло, навіть не повертаючи голови у мій бік. До весілля Вадим зустрічав мене обіймами та палкими поцілунками й буквально пожирав мене поглядом. Ці дурнуваті роздуми про те, що з нами стало не давали спати вночі.
Через кілька днів Світлана надіслала фото зі свого дня народження. Я дивилася як зі світлини в об’єктив фотокамери посміхаються молоді красиві дівчата. Їх очі сяють, а широкі посмішки демонструють безтурботність життя. Тоді поглянула на себе й жахнулася. Хоч ми й були однолітками, я виглядала на років сім старшою від дівчат. Волосся, зібране у пучок, чорна блуза, підібрана не за розміром, руки, які забулися, що таке макіяж, зморшки, які так підступно закралися навколо очей та рота.
Настрій було зіпсовано. Дивитися фото, щоб порівнювати себе з іншими я більше не хотіла. Закинула телефон, якомога далі й пішла до дзеркала. На мене дивилася не 30-річна жінка, сповнена сил та наснаги, а якась стара баба, що втратила жагу до життя. Задерла футболку, гидливо стиснула свій драглий живіт «А колись тут красувалися кубики преса».
Коли з роботи повернувся Вадим я вирішила серйозно з ним поговорити.
-Чому ми так сильно змінилися? Колись не могли відірватися один від одного. Ти щодня робив мені компліменти та зізнавався у коханні. Що тепер не так?
Вадим дивився на мене й ніби наважувався на розмову, яка вже давно вертілася на його язиці.
-Я не хочу тебе ображати, але ти не така, як була до весілля. Я робив пропозицію веселій красуні, яка постійно щебетала та ділилася зі мною грандіозними планами на майбутнє. Зараз же ти перетворилася на звичайну хатню робітницю. Так, визнаю, ти стараєшся для мене, але я ж цього не просив! Якби мені потрібна була кухарка чи прибиральниця, то найняв би відповідних працівників.
-Чого ж ти раніше про це не говорив? – ображено запитала я.
-А чого ти не запитувала? – запитанням на запитання відповів Вадим.
Я вирішила повернутися в попередню форму. Записалася на фітнес, купила курс па правильному харчуванню. Не зациклююся на ідеальній чистоті та часто сама запрошую чоловіка на побачення, яке зазвичай ми проводимо в ресторані.
Шлюб – це прекрасна річ, але не варто, погоджуючись прожити з кимось усе життя, забувати про себе.
