Я не йшла, а просто летіла додому, щоб повідомити чоловіку радісну новину. Коли відкрила вхідні двері, одразу помітила, що чоловік вдома не сам. У коридорі були чужі жіночі речі. Я все зрозуміла, але влаштовувати скандал чи істерику не збиралася
Я росла без тата. Коли мені тільки виповнилося сім років, він пішов з дому. Мама виховувала мене самотужки. Вона багато працювала і оберігала мене від всіх негараздів. Про тата ніколи і слова поганого не мовила. Казала, що вони просто перестали один одного розуміти. Я вже потім, коли виросла, довідалася, що тато покинув нас заради іншої жінки.
Щоб хоть якось полегшити мамі життя і віддячити їй за любов і турботу, я старанно навчалася і без проблем вступила до інституту на державну форму. Саме там я і познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. Женя був надзвичайно красивим і до того ж чуйним і лагідним. Для мене було великою несподіванкою дізнатися, що я теж йому подобаюся. Мама була просто в захваті від мого хлопця і безмірно раділа моєму щастю.
Дуже скоро ми одружилися. В Жені була власна невеличка квартира, разом ми стали відкладати кошти і потроху робити ремонт. Хотілося все облаштувати так як потрібно і створити затишок у нашому сімейному гніздечку.
Жили ми добре. Ніколи не сварилися, все обговорювали і спільно приймали рішення. Єдине що, я ніяк не могла завагітніти. Зверталася до лікарів, здавали аналізи, пройшла купу медичних обстежень і скрізь чула одне й те ж саме: «Ви абсолютно здорові!»
Через мою манію завагітніти ми з чоловіком стали часто сваритися. Він не розумів мого хвилювання і вважав, що всьому свій час. А я накручувала себе, що не зможу подарувати йому дитину і тоді Женя мене покине. Ми віддалилися. Євген все частіше затримувався на роботі, до нього часто стала телефонувати колега, а наше інтимне життя зійшло на нівець. Я розуміла, що сама в усьому винна і треба рятувати сім’ю.
Одного дня на роботі мені стало дуже зле. Я побігла у вбиральню, бо мене нудило. Цілий день відчувала якусь втому і слабкість. Спершу подумала, що захворіла, а потім у голові промайнула думка: «Я вагітна». Згадала, що не пам’ятаю, коли останній раз були жіночі дні. В обідню перерві побігла до аптеки за тестом. Вирішила не затягувати і одразу зробити. Він виявився позитивним. Швидко зателефонувала на роботу і відпросилася. Чоловік обідав вдома, тому я ще встигала застати його там.
Я не йшла, а просто летіла додому, щоб повідомити Жені радісну новину. Коли відкрила вхідні двері, одразу помітила, що чоловік вдома не сам. У коридорі були чужі жіночі речі. Я все зрозуміла, але влаштовувати скандал чи істерику не збиралася.
Євген видно почув, що відкрилися вхідні двері і вийшов у коридор. Такої реакції він точно не чекав.
-Женя, а чого ж ти не попередив, що у нас будуть гості? Вдома ж нічого немає. Зараз я швиденько збігаю за тортом, а ти роби чай, – з цими словами я вийшла з дому і справді пішла за тортом.
Коли повернулася, у коридорі уже не було ніяких чужих речей. Чоловік чекав мене на кухні з чашкою чаю в руках. Він мовчки поставив чашки на стіл, а потім підійшов до мене і міцно обійняв. Скільки ми так стояли я не знаю, але точно знаю лише одне: чоловік кохає мене так само сильно, як і я його. Того дня я таки повідомила Жені, що вагітна. Його радості не було меж. Він кружляв мене на руках і засипав поцілунками. Ввечері ми пили чай, смакували торт і гадали, хто у нас народиться.
Можливо комусь мій вчинок покажеться проявом слабкості, але для мене – це останній шанс зберегти родину і батька для майбутньої дитини.
