Я не можу назвати це зрадою. Ми не дозволяли собі нічого лишнього. Єдина моя провина в тому, що я дозволила собі скаржитися на чоловіка чужій людині. Чоловік про мого таємного «друга» дізнався. Оckаж _eнів від злості й подав на розлучення

Я думаю, що в будь-якій родині рано чи пізно настає криза. Зі своїм чоловіком у шлюбі ми прожили 10 років. Ми багато разом пережили й не один раз задумувалися над тим, щоб розійтися. Та кожного разу кохання перемагало.

Життя ускладнилося, коли у нашій маленькій родині з’явилися діти. Чоловік багато працював, я сиділа вдома та доглядала дітей. Часу один на одного катастрофічно не вистачало. Від цього ми віддалилися та почали конфліктувати. Взаємні образи, недоговорені претензії, відсутність можливості просто побути вдвох – все це накопичувалося, як сніжний ком і одного прекрасного дня звалилося нам на голову.

Мені не вистачало уваги та підтримки. Усе, чого я потребувала простої душевної розмови. Поділитися своїми переживаннями з подругами я не могла, бо не хотіла виносити сміття з хати. Так сталося, що саме в той момент у мене з’явився друг по листуванню. Познайомилися ми випадково. Слово за слово, розговорилися та почали виливати один одному душу.

Я не можу назвати це зрадою. Ми не дозволяли собі нічого лишнього. Єдина моя провина в тому, що я дозволила собі скаржитися на чоловіка чужій людині. Чоловік про мого таємного «друга» дізнався. Оскаженів від злості й подав на розлучення.

Як не намагалася я все пояснити, він і слухати не хотів. Обізвав мене зрадницею й сказав не потрапляти на очі. Нас розлучили. 

Згодом я дізналася, що у його житті з’явилася інша жінка.  Я так хвилювалася з цього приводу, що злягла та декілька місяців пролежала в лікарні  з глибокою депресією, втративши будь-яку надію на примирення.

Поки я лежала в лікарні, колишній часто навідувався до мене. Залишався у мене до пізнього вечора. Це дозволило нам пригадати старі часи, коли ми обоє були молодими та закоханими.

Через декілька днів до мене подзвонила пасія чоловіка та сказала забирати його собі. Минуло 2 роки, а я живу, як на голках. Чоловік взагалі втратив будь-яку довіру до мене. Постійно контролює, перевіряє телефон і листування. Вимагає звітувати про кожний мій крок та всі зустрічі. Я втомилася від такого тотального контролю, але дуже його кохаю та боюся знову втратити.

Оцініть статтю
Дюшес
Я не можу назвати це зрадою. Ми не дозволяли собі нічого лишнього. Єдина моя провина в тому, що я дозволила собі скаржитися на чоловіка чужій людині. Чоловік про мого таємного «друга» дізнався. Оckаж _eнів від злості й подав на розлучення