Я втомилася від власної дитини. Уже не знаю, куди подітися від її постійних примх та забаганок.
Перш ніж ви надумаєте наставити мене на шлях істинний, поясню, що моєму синові уже 27 років, а він досі не може «вилетіти» з батьківського гнізда. Я свого часу пішла від батька й матері, коли мені виповнилося 16, й додому так і не повернулася. Нібито й виховували його, як годиться, а маємо те, що маємо.
Сергій з дитинства звик, що мама з татом його усім забезпечує. Та так і має бути. Правда? Ми жили за принципом, що до 6 років дитина цар. Купували синові все, на що він вказував пальчиком й ні в чому не обмежували. Коли Сергій пішов до школи, його примхи ми виконували рідше й більше пояснювати, що таке гроші та як важко вони заробляються.
В підлітковому віці нам, вважайте, дуже пощастило. Син не цікавився нічним життям, повертався після уроків вчасно додому, а ввечері нікуди не виходив. Зрідка на вихідних бігав з хлопцями в м’яча на стадіоні або ж крутив свого мотоцикла в батьковому гаражі.
Далі був вступ до університету. На жаль, пройти на державну форму Сергій не зміг. Я вважаю, що допомогти дитині здобути освіту – це прямий батьківський обов’язок, тож ми пообіцяли сину платити за навчання й оренду квартири, але на життя він мусить заробляти самостійно. Сергій погодився й знайшов собі підробіток.
Після випускного ми з чоловіком очікували, що син влаштується на хорошу роботу й залишиться в місті, але не там то було. Він повернувся додому й сидів на нашій шиї добрих пів року. На всі наші прохання знайти роботу й стати врешті самостійним відказував, що він ще поживе у нас поки не визначиться чим хоче займатися. Сергієві знадобилося шість років навчання аби зрозуміти, що професія економіста не для нього.
Я не можу передати вам словами наскільки сердита на свого сина. Ми з чоловіком так важко працювали, в усьому собі відмовляли, ходили в старому поношеному одязі й навіть порваних черевиках аби його вивчити, а він отакою монетою віддячує. Єдине, чого ми хочемо – спокою хоча б на старості років. Здоров’я ледь вистачає, а доводиться досі ходити на роботу кожного дня.
Люди добрі, допоможіть! Як змусити сина стати самостійним й випровадити нарешті з дому?