Я не обирав таке життя, але сталося так, що мені довелося жити на вулиці.
Раніше у мене все було добре, я заробляв гроші, мав дружину. На жаль, дітей у нас не було, але ми з часом змирилися та жили для себе. А після того, як дружина переконала мене оформити на неї свою квартиру, почалися неприємності. Валентина подала на розлучення, відібрала у мене квартиру та вигнала на вулицю.
Я круглий сирота та мені не було куди йти. Валентина була для мене найріднішою людиною та я не знав якою змією вона насправді була. На перших порах жив у друзів, ходив на роботу, але потім потоваришував з оковитою та моїми друзями стали волоцюги. Друзі перестали пускати мене до себе додому, з роботи вигнали.
Так я опинився на вулиці. З часом мої друзі або вмирали, або потрапляли за ґрати. Я жив з того, що збирав пляшки та картон. За гроші, отримані від їх продажу купував собі трішки їжі, щоб не померти з голоду.
Одного разу я зупинився біля супермаркету та попросив одного молодого чоловіка купити мені мило. Я планував помитися в громадському туалеті, бо від мене так несло, що самому було бридко. Той молодий чоловік здався мені доброю людиною та запитав що ще мені потрібно. Я аж здивувався. Ніхто ніколи не ставився до мене так відтоді коли я став безхатьком.
Мого нового знайомого звали Максим. Він повів мене до себе додому, щоб я помився, дав мені щипчики для того, щоб я постриг нігті, потім я поголився та подруга Максима мене підстригла. Наприкінці хлопець дав мені свій старий одяг та дозволив переночувати у нього. Я давно не відчував такого комфорту та гарного до себе ставлення.
Я розповів Максиму свою історію. Наступного ранку мій новий знайомий сказав, що знайшов мені роботу з проживанням. Батько Максима володів автостоянкою та йому потрібен був охоронець на постійній основі. Я міг там жити. В там був душ з туалетом та я навіть міг ним користуватися. Не можу передати словами як я зрадів тому, що у мене почалося нове життя.
Я не міг підвести Максима та старанно працював. Батько хлопця був мною дуже задоволений. Про те, щоб вживати алкоголь не могло бути й мови.
Тарас Семенович, батько Максима, знайшов мені адвоката та я зміг відсудити у колишньої дружини свою квартиру. Я повернувся до попереднього життя. Ми з Максимом потоваришували та я навіть був у нього на весіллі. До речі та дівчина, що мене тоді стригла стала дружиною Максима.
Хочу сказати, що не всі безхатьки є п’яничками та злодіями. В житті може трапитися багато неприємних ситуацій. Люди можуть стати жертвою обману та опинитися на вулиці як це сталося зі мною. Проте не кожному випадає другий шанс як це сталося зі мною.
Якби я опинився на місці Максима, то теж вчинив би так само як він.
Коли у мене з’явилася фінансова можливість, я запросив Максима з його дружиною та батьком у кафе. Це мінімум, що я міг для них зробити за їхню людяність та доброту.
Я вважаю, що повинні бути центри для перебування людей, які опинилися в скрутному становищі.
