Я не очікував від дружини такого ставлення до себе. За всі ті роки, що ми зустрічалися, я думав ми цілком і повністю довіряємо один одному. Але, як виявилося, я помилявся. Дружина показала своє справжнє Я і тепер взагалі незрозуміло, як далі жити разом
Ми з Хрис познайомилися, коли я навчався на четвертому курсі. Пам’ятаю я підробляв в кафе офіціантом, а вона зайшла туди з своєю подружкою обідати. Коли я підійшов до їхнього столику робити замовлення, то зовсім розгубився і почав запинатися. А на її подружку навіть не звернув уваги і забув прийняти у неї замовлення.
Дівчата довго з мене сміялися і коли вони попросили їх розрахувати на одній із купюр був написаний номер Христини. Того ж вечора я їй зателефонував і запросив на побачення. Через тиждень ми уже зустрічалися. Вона була старша від мене на чотири року, тому на той час уже працювала. Ми довго зустрічалися і про весілля навіть не думали. Обох влаштовував той статус відносин, у якому ми знаходилися.
На третьому році наших стосунків Христина запропонувала мені переїхати до неї. Вона мала власний будинок, який їй подарували батьки. Я був не проти, тому ми швидко стали жити разом. Уже через місяць ми дізналися, що станемо батьками і я зробив дівчині пропозицію. Весілля ми не робили, лише по-тихому розписалися.
На той час я закінчував останній курс магістратури і збирався захищати дипломну. По закінченню навчання потрібно було виписуватися із гуртожитку. Тоді я попросив Хрис приписати мене у її будинку на що вона різко відмовила.
-Чоловік має привести жінку до свого власного дому, а не навпаки! Мій тато у твоєму віці уже мав власну квартиру.
Її зауваження мене глибоко заділо. Я не збирався сидіти на шиї у дружини чи жити за її рахунок. У домі потрібно було робити ремонт, міняти усі меблі і купувати необхідне обладнання. Я вже давно почав відкладати на це все кошти, лише жінці вирішив нічого не говорити, поки не накопив би потрібної суми. А тут вона ошелешує мене такою заявкою.
Я прекрасно розумію, що це слова не самої Христини. Її батьки не любили мене і часто показували своє невдоволення тим, що я не маю чого дати їх доньці. Так, я цього не приховую. У мене немає ні квартири, ні дому, ні машини, але я гарний чоловік. Крім того вважаю, що у родині важливе місце займають далеко не матеріальні речі.
Відколи ми з’їхалися я оплачую комунальні послуги, купую продукти, допомагаю їй із хатньою роботою, на вихідних самостійно готую вечерю, щоб вона відпочила. Тепер виявляється, що добре ставлення і допомога, не мають абсолютно ніякого значення і цінності. Усіх цікавлять тільки гроші.
Зараз я стою на роздоріжжі. З однієї сторони я люблю свою дружину і з нетерпінням чекаю на появу малюка, а з іншої, якщо вона і надалі буде так себе поводити і жити розумом своїх батьків – я не витримаю.
Що тепер робити не знаю. Поки що ми так і живемо в її домі. Робити там ремонт чи щось змінювати я не поспішаю і Христі про це ще нічого не говорив. Не знаю, чи дозволить господарка дому мені щось в ньому змінювати. Це ж тільки її власність.
