Після закінчення декретної відпустки я нарешті змогла повернутися на свою роботу. Я працюю хірургом у приватній клініці. Там, до речі, і з Марком своїм познайомилася. Ми обоє з ним досить вперті й безкомпромісні.
Так, наприклад з дітьми. Я, після народження сина, точно для себе вирішила, що більше не буду народжувати. Як би це дивно не звучало, але я боюся вдруге це пережити. Вагітність у мене була не проста, а пологи ще гірші.
А чоловік навпаки наполягає на тому, що треба ще хоча б одну дитину, а краще — дві. Добре говорити тому, хто не народжував.
Але трапилася одна трагічна подія, яка усе змінила. Мене покликали асистувати на операції молодій жінці, яка потрапила в автомобільну аварію. Коли я побачила, хто лежить на операційному столі, була шокована. Це була моя подруга Вероніка. Я ще зранку дзвонила їй, щоб запросити з донькою на день народження сина.
На жаль, врятувати її не вдалося, травми були надто серйозні. Коли я вийшла з операційної, мене зустріла ще одна моя подруга та 8 річна донька Вероніки — Оля. Я не знала, як сказати дитині, що її мами більше немає. Але вона сама все зрозуміла і її очі наповнилися сльозами.
Того вечора я привела Олю до себе додому й вложила її спати. Чоловік мовчки за всім спостерігав, не питав ні слова. Певно бачив, що трапилося щось дуже страшне. Ми сіли і я йому все пояснила. Марк запитав, що я думаю робити далі, що буде з Олею.
— В неї нікого немає. Вероніка сирота, виросла в дитячому будинку. Чоловіка теж немає. Дитина потрапить у притулок. А я не можу цього дозволити. Візьмемо опіку над нею? Я розумію, що тобі треба подумати. Але я не можу її залишити саму.
— Так, це справді неочікувано. Знаєш, я завжди мріяв про доньку. Олю я знаю змалечку, вона мені як рідна. Вона виросла у нас на очах, я навіть інколи забирав її з садку, коли Вероніка не мала змоги. Звісно, що ми її не покинемо. Проведемо Вероніку в останню путь і одразу беремося за усиновлення. Але ти маєш бути готова, що це буде довгий і тяжкий шлях.
Зранку Оля прокинулася й запитала, що з нею тепер буде. Вона сказала, що чула нашу з чоловіком розмову. А потім призналася, що дуже боїться залишитися сама. Я відчула, що ця дитина за одну ніч подорослішала на кілька років. Я пообіцяла їй, що ми з Марком її не покинемо й станемо її батьками.
Я хочу, щоб ця дитина знову стала дитиною і знову посміхнулася. І ми зробимо все для цього. В нас буде велика щаслива сім’я.
