Я завжди захоплювалась своїм батьком, адже він був прекрасною людиною, доброю і чуйною. Та от і в такої чудової людини був свій недолік: чесність.
Більшість з вас скажуть, що це хороша риса характеру, а от я думаю, що інколи це заважає нормально існувати в суспільстві. За професією він хірург. І пропрацював він в лікарні багато років. Нині йому 88 і він самотній.
Справа в тім, що я маю свій власний магазин з різними побутовими товарами. Є там і домашня техніка, і кухонні приладдя, і все інше. Та от таких магазинів, як наш, пів міста. Конкуренція велика.
Людей я не наймаю, а сама ж там і продаю. Чоловік мій у вільний час старається мені допомагати. Адже він таксист і буває, що годинами просто сидить без замовлень.
Та от вжитися з характером мого батька і йому буває важко. Він часом буває дуже строгий, напевно, залишилося від минулої професії. Тож самі уявляєте, які складні бувають у нас конфлікти. Інколи я вже просто здаюсь і не говорю нічого.
А що найбільше мене дратує, він не розуміє, наскільки серйозним є мій бізнес і, сам того не усвідомлюючи, розрушає мої торги. Замість того, щоб десь знайомим чи друзям порекомендувати мій магазин, він просто бере і розказує, де у місті й дешевше такий товар купити можна.
Я так стараюся розвинути свою справу, а він тільки все псує.
В якийсь момент взагалі почав розповідати всім підряд, де я товар свій закуповую. Я сама не розумію, навіщо я сказала йому про своїх постачальників. Тепер ось страждаю через свій язик.
Вже тисячу разів намагалась донести батькові, що якщо я купую якусь річ за 200 гривень, то мушу продати хоча б за 230, щоб отримати дохід. Вже мовчу про всілякі витрати за оренду приміщення, світло і тому подібне.
А він не хоче мене чути і все твердить, що я намагаюся обдурити людей. Я вже не знаю, як ще говорити з ним і як доносити правила бізнесу.
Місто у нас невелике і я працюю в самому центрі. Можливо, все йшло б чудово, якби не ось така антиреклама від рідного батька.
