Ніколи не кохав дружину і не раз їй про це казав. Вона була не винна ми жили досить добре. Вона не влаштовувала скандалів, ні в чому не докоряла завжди була лагідною і турботливою. Але суть не мінялася: кохання не було.
Щоранку прокидався з думкою піти. Мріяв знайти жінку, яку дійсно покохаю. Та й уявити не міг, як доля все переверне.
З Соломією мені було комфортно. Вона не лише чудово вела господарство, але й сяяла, як сонце. Друзі заздрили і не розуміли, як мені так пощастило з дружиною.
Я теж не розумів, чим заслужив її любов. Звичайний чоловік, нічим не кращий за інших. А вона мене кохала Як так вийшло?
Її відданість не давала мені спокою. А ще більше мучила думка: якщо я піду, хтось інший займе моє місце. Хтось заможніший, вродливіший, успішніший.
Коли уявляв її з іншим, зводився з розуму. Вона була моєю, навіть якщо я її не кохав. Це почуття володіння виявлялося сильнішим за розум. Але чи можна прожити все життя з тим, кого не любиш? Я думав, що зможу, та помилявся.
«Завтра скажу їй усе», вирішив я перед сном. Вранці, під час сніданку, набрався сміливості.
Соломіє, сідай, треба поговорити.
Звісно, кажу, коханий.
Уяви, що ми розлучаємося. Я йду, живемо окремо
Соломія засміялася:
Які кумедні думки! Це гра?
Дослухай до кінця. Я серйозно.
Гаразд, уявляю. І що далі?
Скажи чесно: знайдеш когось іншого, якщо я піду?
Богдане, що з тобою? Чому ти хочеш піти?
Бо я не кохаю тебе і ніколи не кохав.
Що? Жартуєш? Нічого не розумію.
Хочу піти, але не можу. Думка, що ти будеш з іншим, не дає мені спокою.
Соломія задумалася, потім спокійно відповіла:
Кращого за тебе я не знайду, тож не хвилюйся. Іди, я ні з ким не буду.
Обіцяєш?
Звісно, запевнила Соломія.
Почекай, але куди мені йти?
У тебе немає куди?
Ні, ми завжди були разом. Мабуть, треба залишитися поруч, сумно сказав я.
Не журись, відповіла Соломія. Після розлучення обміняємо квартиру на дві менші.
Серйозно? Не сподівався, що ти так мені допоможеш. Навіщо тобі це?
Бо я тебе кохаю. Коли кохаєш, не можна тримати проти волі.
Минуло кілька місяців, і ми офіційно розлучилися. Незабаром я дізнався, що Соломія не здержала обіцянки. Вона знайшла іншого, а квартири, які дісталися їй від бабусі, і не збиралася ділити. Я залишився з нічим.
Як тепер вірити жінкам? Не знаю.
Що ви думаєте про вчинок Богдана?
