Я прихильник думки, що знайомства в Інтернеті – це щось страшне і безглузде. Та цього разу я чомусь вирішив змінити свої переконання.
Посеред робочого дня мені прийшло сповіщення від одної приємної, гарної дівчини. Вона написала мені повідомлення в одній із соціальних мереж. І ця сторінка навіть не виглядала «фейком», адже є купа друзів, багато живих фото, які не викладені в один день, а протягом довгого періоду часу.
Ліля написала мені, що я їй сподобався. Тепер вона хотіла б познайомитися зі мною ближче. Мені було дивно, адже я сам по собі парубок простий, вона ж здалась ще тою модницею.
Ми листувалися декілька днів і мені було настільки легко і приємно з цією людиною. Тому через 5 днів я вирішив зідзвонитися з новою знайомою. Та слухавку вона жодного разу не підняла, постійно були відмовки, чому вона не може говорити.
Не розумію, чому на той момент мене нічого не збентежило в такій поведінці.
Коли я запропонував зустрітися, то дівчина відразу погодилась і мене це дуже ощасливило.
Я виконав всі свої справи і поспішив на довгоочікувану зустріч в кафе. Заторів не було і я дістався місця призначення значно раніше. Тому випив кави і став чекати на свою обраницю. Та минуло 20 хвилин, 40, 50, година, а вона так і не прийшла. На телефонні дзвінки вона не відповідала.
Я просидів так довго і нудно в надії, що все ж таки побачу ту дівчину, що запала мені в душу. Але в кінцевому підсумку зрозумів, що я повний бовдур і на такі гачки більше не поведусь.
