У дитинстві мене часто залишали у бабусі. Вона працювала бухгалтером й навчила мене багатьох важливих речей. Я ще не вміла рахувати до ста, зате уміла користуватися старою рахівницею.
Коли виросла пішла по її стопах й також пов’язала своє життя з фінансами. Зараз я заробляю досить непогані суми й завжди маю гроші про запас. Зазвичай відкладаю в іноземній валюті, так не кортить їх на щось витратити.
Звісно у наш час відкладати стає дедалі важче. Ціни ростуть, а зарплата стоїть на місці. Та щоб не перевищувати межі допустимого бюджету я звикла вести облік всіх доходів та витрат. У мене є спеціальний додаток на телефоні, який допомагає все контролювати.
Місяці зо два, як я геть забулася про свій особистий бухгалтерський облік, а все через знайомство з цікавим молодим чоловіком. Артем працює юристом й має багатьох клієнтів. Їздить на дорогому авто й має власну квартиру. Щоправда, там проживає його колишня дружина з дитиною. Як на мене, це дуже благородний вчинок – залишити своє житло їм.
Особисто я до минулого життя свого хлопця ставлюся цілком спокійно. Не хочеться з’ясовувати, хто мав рацію, а хто винуватий у їхніх стосунках. Якщо двоє дорослих людей вирішили розлучитися – значить на те були певні причини. Думаю, варто залишатися друзями або принаймні хорошими знайомими заради дитини.
Настільки мені відомо Артем не тільки сплачує аліменти, а й платить за комунальні платежі, поки Ліза не вийде з декретної відпустки. При цьому хлопець має можливість дарувати мені квіти, купувати подарунки та водити до ресторану. Значить гроші у нього є. Я не меркантильне, але й не хочу аби чоловік байдикував. Вважаю, що мій обранець має заробляти на рівні зі мною, але ніяк не менше.
Інколи Артем залишається на ніч у мене, але ми ще не наважуємося на життя разом. Обох влаштовують стосунки, які склалися на разі. Та й куди нам поспішати. Перш ніж переходити на новий рівень, варто краще приглянутися один до одного.
Нещодавно у мене була така можливість. З роботи мене відправили на семінар. Він проходив в іншому місті, довелося їхати аж на три дні. Я маю кота, тому попросила Артема цей час пожити у мене й приглянути за домашнім улюбленцем. Повернувшись ми влаштували романтичну вечерю й провели вечір разом. Вранці хлопець поїхав до себе, щоб переодягнутися й підготуватися до зустрічі з сином. Я мала свої плани – подруга святкувала день народження й запросила в гості.
Коли я відкрила свою шкатулку в якій зберігала гроші, виявила, що там не вся сума. На жаль, у додатку останні витрати були зафіксовані ще два місяці тому. Я ніяк не могла пригадати на що витратила 150 євро. В голові промайнула думка: «А раптом ці гроші взяв Артем?» Але ж він не міг повести себе так низько, тим більше, що заробляє він гарно й цілком може забезпечувати не лише себе, а й колишню сім’ю й теперішню дівчину.
Я стараюся не думати про погане й тепер відносила свою бухгалтерію. Для мене 150 євро не велика втрата, проте кожні копійку треба берегти або ж забезпечувати якийсь колообіг, щоб гроші не застоювалися – це основи фінансової грамотності.
Думаю, що варто запропонувати Артемові жити разом. Так я зможу ретельніше слідкувати за його діями й раптом знову помічу пропажу, то вже знатиму напевно, що мій кавалер не чистий на руку. Поки що готуюся до побачення й одягаю свою найкращу сукню. Ввечері я маю виглядати на всі 100%, щоб він просто не зміг сказати мені «ні».
Якщо вам буде цікаво дізнатися кінець моєї історії та викрити «крадія», залиште коментар і я обов’язково вам напишу продовження.
