Ще з ранніх років я звикла думати, що в житті потрібно завжди покладатися лише на себе і свої сили. Та от мій брат не вважав, що потрібно досягати все самому. Він виріс справжнім егоїстом. І до цього часу Микола вважає, що всі йому щось винні. Сам нічого не робить, а лише вимагає допомоги батьків.
І ось нещодавно я купила в кредит квартиру. А згодом батьки сказали мені, що своє житло віддадуть синові, оскільки в мене вже є свій куток, а він постійно щось пробує і ніяк в житті не щастить.
Не знаю, як заведено в сім’ях у вас, та у нашій і так вся любов і підтримка належала Колі. Ще з дитинства його балували і купували все, що він тільки захоче. Сам він нічого не робив для свого розвитку. Навіть в університет не вступив на державну форму навчання, бо не готувався до іспитів.
Так минали часи, а Микола так і не змінив своє ставлення до життя. Продовжував всім плакатися і паралельно ніяк не старатися розвиватися. Мене ж батьки не так леліяли. Платні гуртки, заняття я ніколи не відвідувала. Нові речі купували рідко, лише доношувала за старшими двоюрідними сестрами.
Якось прийнято було вважати, що всього в житті я повинна добитися сама. І які б труднощі не виникали, це все лише мої проблеми. Якщо сама собі не допоможу, то ніхто не допоможе. Мені було важко так жити, та з часом мене це загартувало і я пристосувалась до такого способу життя.
Пішла на роботу ще на 3 курсі навчання в університеті. Було важко справлятися із цим всім, та я змогла звикнути. Зате вистачало грошей на власні потреби і дещо я навіть змогла відкласти. Після закінчення університету я знайшла більш високооплачувану роботу і почала заробляти більше. Тож скоро виникла ідея взяти кредит на квартиру і жити окремо від батьків.
Та як тільки я перевезла речі, батьки повідомили, що варто було б мені свою частину в їхній квартирі віддати братові. Мене це не просто здивувало, а навіть образило.
Чому я все життя покладаюся лише на себе і роблю щось для свого достатку, а комусь все падає просто з неба? Тож навіть думати не стала, відразу відмовила матері і пояснила свою позицію. Після того дня зі мною всі перестали спілкуватися.
Невже я справді зробила щось страшне?
