Ще оберу тебе…
На першому ж занятті в інституті дві дівчини одразу помітили одна одну. Обидві гарненькі, схожі між собою. З того часу їх завжди бачили разом.
Марія вважала, що заслуговує на краще, ніж провести все життя в маленькому провінційному містечку, як її батьки. Мати працювала продавчинею, батько будівельником, пив, як і всі. Після школи вона оголосила, що їде вчитися до Києва.
Батьки поохкали, але не перечили. Вирішили, що, може, їй пощастить більше, ніж старшій доньці, яка невдало вийшла заміж і тепер сама ростила двох дітей. Грошей багато не надішлють, але овочі зі свого городу й закрутки знайдуть спосіб передати. Сусідка працювала провідницею у потягах якраз на київському напрямку.
Опинившись у Києві, Марія вирішила: щоб не повертатися додому, зробить усе можливе. З Катериною ж вони подружилися саме тому, що та корінна киянка. Батько у неї лікар, мати — економіст. Гарна, освічена родина.
Катерина співчувала Марії, а та цим користувалася. То поскаржиться, що чоботи прорвалися, а грошей на нові немає. Катя відразу ділилася займою парою. Нема в чому піти на вечірку? Катя і сукню нову віддасть, щастя, що фігури однакові. І ночувала Марія часто в подруги, особливо під час сесій. У гуртожитку не підготуєшся.
Марія ненавиділа навчання, але сиділа над книжками, хоч дуже хотілося бігати по клубах. Нічого, ось закінчить інститут, закріпиться у Києві — тоді й нагуляється.
Катерині, навпаки, усе давалося легко, без зусиль. Марія заздрила, хоч виду не показувала. Як часто буває, обидві закохалися в одного хлопця — гарного, спортивного. Він приїхав до Києва з військового містечка, де служив його батько. Незабаром утворилася компанія — всюди ходили втрьох.
— Андрію, то ти з ними як, по черзі чи разом? Поділися однією, — кепкували хлопці.
Навіть викладачі жартували, питаючи, у кого ж він закоханий.
Андрій ігнорував підколы. Йому більше подобалася тиха й лагідна Катерина. Але він боявся показати це, щоб не подумали, що обрав її через київську прописку.
На лекціях він ніби випадково торкався її ноги коліном, схилявся до неї, начебто щось хоче сказати. Те, що не помічали інші, Марія відразу бачила по напруженим обличчям у такі моменти. І образа заливали її з головою. Чого б ще? Катька народилася в Києві, у добрій сім’ї, і ще й найкращого хлопця собі привабила.
Андрій нарешті перестав ховати почуття. Він зізнався Катерині в коханні, а Марії дедалі частіше давав зрозуміти, що третій — зайвий. Компанія розпадалася. Марію це не влаштовувало. Втрачати Катю вона не хотіла, як і поступитися їй Андрієм.
І почала вона думати, як відновити справедливість — зірвати стосунки між закоханими. В лоб діяти не можна, треба, щоб вони посварилися самі. І тягнути не варто. Наближався кінець третього курсу, треба лише сесію здати. А раптом вони до останнього курсу одружаться?
«Хоча б ногу зламала і вдома сиділа. Ні… Тоді Андрій носитиме її на руках. Краще нехай прищами вкриється. Куплю їй суниць…» — думала Марія.
Та доля дивним чином берегла Катерину. Ногу вона не зламала, а прищі висипали саме в Марії.
Перед самою сесією в Андрія серйозно захворіла мати. Він домовився у деканаті здати іспити у серпні і поїхав додому. Стояла спекотна літня погода, рідкісна для Києва. На пляжі б валятися, а не з книжками сидіти. Після першого іспиту подруги йшли містом. Марія зупинилася біля вітрини весільного салону.
— Яке б ти обрала собі весільне плаття? — запитала вона Катерину.
— Не знаю, ще не думала.
— Не й мене. Усі дівчата мріють про біле плаття. Я б хотіла ось таке, — Марія показала на сукню з пишним подолом. — Мені пасуватиме, як гадаєш? Давай зайдемо, приміряємо? Це ж безкоштовно.
— Та ну. У таку спеку ще й у капроні запаришся. Підем краще морозива купимо, — Катя потягла подругу від вітрини.
— Ну, Катю, ну давай. Ніби я наречена, шукаю плаття, а ти — світеВони стояли тепер удвох, і здавалося, що минуле ніколи не розлучало їх.
