Мене виховувала бабуся. Батьки постійно були зайняті роботою та відрядженням. Розставивши свої пріоритети вони обоє вирішили, що кар’єра важливіша за дитину. Я їх не звинувачую, кожен має право на власний вибір. Добре, що бабця мала сили та здоров’я поставити мене на ноги.
Бабця старалася захистити мене від будь-яких негараздів, але їй не вдалося. На другому курсі я завагітніла. Батько дитини спершу наказав позбутися від дитини. Звісно я не послухала. Коли ж батьки Кирила дізналися про моє положення, заставили сина одружитися.
На весілля вони подарували нам квартиру. Звісно вона була зареєстрована на чоловіка. Словом, у мене не було жодних прав у його домі, лише обов’язки. Після народження дитини стало ще важче. Син був неспокійним, постійно плакав. Чоловіка це дратувало й він кричав на мене. Звинувачував в усіх земних бідах та казав, що я погана мати. При тому, що сам навіть не брав сина на руки.
Сварки не найгірше, що було у моєму шлюбі. Коли Дмитрик підріс й ми віддали його до дитячого садочку, я вийшла на роботу. Кирило тоді вирішив, що настала моя черга оплачувати комунальні послуги й робити свій внесок у сімейний бюджет. Я не була проти й робила все так, як він вимагав.
Одного разу на роботі ми святкували день народження начальника. На честь свята він відпустив нас додому раніше. Я забігла до магазину, купила продукти, щоб приготувати смачну вечерю. Навіть зраділа, що вдасться зробити сюрприз Кирилу й приготувати його улюблену страву. Як виявилося, сюрприз чекав на мене й не досить приємний.
Увійшовши до квартири я одразу відчула у домі запах чужих жіночих парфумів. У шафі висіло чуже пальто, а біля порогу валялося жіноче взуття. Мій мозок одразу подав тривожний сигнал в область серця, але до останнього хотілося вірити, що це просто якийсь дурний збіг.
Дива не сталося. У спальній кімнаті мій чоловік лежав в обіймах якоїсь жінки. Побачивши мене вона спокійно підвелася з ліжка й почала збиратися. Кирило не звертав на мене жодної уваги й продовжував лежати у ліжку. Тільки коли вхідні двері гримнули, чоловік повернувся в мою сторону.
Я очікувала почути від нього пояснення, уявляла як він стане на коліна, щоб вимолювати прощення, але нічого з цього не сталося. Скоріше навпаки. Кирило почав звинувачувати мене у своїй зраді. Ніби то я приділяю йому мало уваги, себе закинула. Йому огидно мати таку дружину, тому він і знаходить втіху в обіймах інших жінок. Святий боже, тобто вона в нього не одна, їх багато!
Я не знала, що мені робити. Квартира належить Кирилу, власного житла я не маю. Повертатися до бабусі не можу, бо доведеться розповісти про зради чоловіка, а в неї й без того хворе серце. Орендувати квартиру самостійно – немає грошей.
Ми продовжували жити разом й удавати, ніби нічого не сталося. Кирило більше не приховував, що ходить на ліво. Усі наші друзі почали розповідати мені про коханок чоловіка. Я терпіла скільки могла, але відчувала, що скоро просто вибухну.
Розповіла про свої переживання своїй подрузі й вона дала мені номер однієї жіночки, що шукає квартирантів. Я зателефонувала до неї, ми домовилися про зустріч. Пані Олена виявилася дуже милою та приємною. Її не стримував той факт, що у мене дитина. Ми домовилися про оренду. Поки Кирило був на роботі я забрала сина, наші речі й переїхала.
Вперше за останні декілька років я відчула себе вільною та щасливою. Звісно Кирило пізно спохватився й почав мені надзвонювати. Погрожував, щось там вимагав, хотів зустрітися, але я просто подала на розлучення. Він ще довго мене переслідував, поки я не зустріла справжнього чоловіка. Олег став для мене вірним чоловіком, а для сина – надійним татом.
