Моя мама часто повторювала мені, що зустріла справжнє кохання надто пізно й мала вона на увазі не мого рідного тата. До слова, з ним вони прожили у шлюбі 16 років. Наскільки я зрозуміла, жили разом та підтримували сімейну ідилію лише заради мене. Ну а коли я стала студенткою, то батьки вирішили, що настав час влаштувати власні життя, тому й розлучилися.
Скажу вам чесно, для мене це стало справжнім потрясінням. Та й не тільки для мене. Адже всі наші рідні та знайомі вважали шлюб батьків зразковим та вартим наслідування. Вони дійсно ніколи не сварилися в усьому могли порозумітися та знайти компроміс. Навіть після розставання батьки зберегли гарні стосунки та залишилися друзями.
Коли мама наважилася на відкриття власного магазину, тато не лише її підтримав, а я став спонсором та партнером по бізнесу. Вони частенько бачилися, щоб розв’язати робочі питання й не забувалися обмінятися люб’язностями.
Через два роки після розлучення мама зустріла Максима. Хлопець був молодший від неї, але постійно повторював, що вік немає значення, адже він кохає. Мені цей тип не подобався, так само як і татові. Ми відчували, що він має корисливі мотиви, але вирішили не заважати. Тим більше, що вона виглядала такою щасливою.
Мама змінилася, особливо зовнішньо. Скинула кілька кілограмів, як на мене, стала надто худою, тож я занепокоїлася. Попросила її пройти обстеження заради мене, інакше я хвилюватимуся. Результати вразили всіх. У неї виявили рак.
Далі ми жили, як у якомусь страшному сні. Усе це лікування курси хімієтерапії, повторні аналізи та обстеження. Лікарня стала нашим другим домом. Тато завжди був поруч, а Максим з’являвся не частіше як двічі на тиждень. Виправдовувався роботою, хоча ми досі не могли зрозуміти, чим же він заробляє на життя.
Я очікувала, що цей слизень відчепиться від моєї матері та більше не пудритиме їй мізки. Він же шокував усіх, коли зробив матері пропозицію та зі сльозами на очах вичавив сумний монолог про те, як сильно він хоче назвати її своєю дружиною. Мама погодилася, їх розписали у лікарні, а серед запрошених були лише я та тато.
Через два тижні її не стало. Я не можу спокійно згадувати про пережите й не хочу про це розповідати. Моя історія про інше. Максим майстерно грав роль вбитого горем чоловіка, а коли гості розійшлися нахабно запитав у мене, чи залишила мама заповіт.
-Тобі яке діло? – запитала у нього.
-Як яке? Я, як її чоловік, маю право на частину бізнесу та квартири. То як будемо ділитися, доню?
-Я знала, що ти падлюка, але щоб настільки…Можеш ні на що не розраховувати, адже у моєї матері нічого немає
-Не роби з мене дурня! Я знаю про її магазин та вашу квартиру!
-Магазин та квартира оформлені на мене. Забирайся під три чорти, поки я не покликала тата!
Мама була мудрою жінкою й хоча їй до останнього хотілося вірити в кохання та романтику все ж вона вирішила підстрахуватися та переоформити на мене все своє майно. Як показало життя, це було правильне рішення. Я б із задоволенням віддала все, що маю аби вона залишилася живою.
