В мене є сестра Аліна. Вона самотня жінка, в якої немає дітей. Я ж розлучена зі своїм чоловіком, а тому виховую свою доньку Алісу.
Сталось так, що ми добре спілкувались з Аліною, поки не стався один випадок, який перекреслив всі наші стосунки і припинив наше з нею спілкування.
Бувало таке, що я просила сестру посидіти з Алісою, поки я йшла по справах. Сестра ніколи не відмовляла, а я ніколи не була в боргу, адже завжди робила їй якісь подаруночки, або приносила щось смачненьке, спираючись на її вподобання.
Одного разу я прийшла в гості до сестри та хотіла попросити її посидіти з Алісою декілька годин, бо я нарешті вибила трохи часу, щоб змогти піти підстригтись та на манікюр. Бо дуже часто за домашніми турботами, доглядом за дитиною та роботою забуваєш, що треба і для себе виділити.
Аліна тоді якраз вазони пересаджувала, тому сказала, що не проти, хоч і занята, а Аліса нехай допоможе їй. Я була не проти, проте був один нюанс – Аліса в мене дівчинка з характером. І по-правді я її трохи розбалувала, адже вона в мене єдина дитина і всю свою любов та увагу я завжди приділяю їй.
Тому сталось наступне. Алісі було нудно і вона намагалась всяко змусити Алісу погратись, подивитись разом мультики, піти гуляти. Аліна пояснювала моїй доньці, що зараз має пересадити квіточки, бо ж вони мають мати свіжого гарного горщика, щоб добре рости та бути здоровими.
Але Аліса, зі слів моєї сестри, вирішила привернути її увагу по максимуму. Вона перевернула горщик з землею та почала тупцяти ногами по ній. Коли Аліна попросила не робити такого та прибрати те, що Аліса розсипала, донька не послухалась та побігла до вітальні й з брудними тапочками від землі. А там вже вмостилась на диван.
Аліна побігла за нею та почала казати, що так не можна робити, на що Аліса їй у відповідь показала язика. Тоді сестра зробила те, чого не можна робити. Ні, не накричала, не вд арила. Але зробила набагато гірше, що спричинило велику психологічну травму для дитини та тепер моя Аліса панічно боїться уколів.
– Тоді я зроблю тобі укол, який лікує від нечемності та хуліганства. Ти маленька хуліганка, начувайся.
Вона витягнула з аптечки шприц, поклала Алісу на диван обличчям вниз, та зімітувала укол. Так, Аліса заспокоїлась. Але вона згорнулась калачиком на краю дивана та тихенько плакала, давлячись сльозами, щоб не отримати ще один укол.
Я прийшла та застала цю картину. Яка я була зла. Лютувала, наче буревій. Після розповіді сестри, я розізлилась ще більше та сказала:
– Так! Аліса так вчинила, але ні ти, ні я не маємо так вчиняти з нею! Треба було спокійно поговорити, чи включити нарешті вже мультики, щоб вона відволіклась від тебе! Але робити таке… Як я можу бути певна, що це перший раз таке сталось?! Чи ти вже щось подібне робила?! Більше я тобі не довірю свою кровинку! І бачити тебе також не бажаю! Тримай свій подарунок, за те що «посиділа» з моєю дитиною! Але більше мене за сестру не вважай!
З тих пір я не спілкуюсь з сестрою. Аліса її дуже боїться, як і уколів. Хоча ситуація вже краща і дякуючи дитячому психологу ми вже позбулись нічних жахіть та постійної тривоги. Але такий вчинок сестри я не зможу ніколи пробачити. І дуже хвилююсь, що ж буде з її дітьми, коли вона їх народить. Щиро шкода ще ненароджених.
Ось така в нас сталась ситуація.
