З Федором я розлучилася, коли була на 2 місяці вагітності. У нас уже був старший хлопчик, а про другу дитину він нічого не знав. Я не казала, бо боялася, коли він довідається про мій цікавий стан не дасть розлучення. Не можу сказати, що Федя був поганим чоловіком. Він гарно заробляв, забезпечував нас, проводив час із сином.
Проблема полягала у його постійних зрадах та ревнощах. Дійшло до того, що я пішла з роботи та цілими днями сиділа у квартирі, не маючи права навіть вийти у двір. Лише у присутності чоловіка. Я перестала зустрічатися з подругами, не їздила до своїх батьків, навіть не відводила та не забирала сина із садочка. В той час, як Федя не пропускав жодної спідниці та навіть не приховував свої походеньки наліво.
Життя у золотій клітці мене не влаштовувало. Ми довго намагалися дійти спільної згоди, поки Федя нарешті не змилостивився та відпустив мене. Найважче було почати життя з чистого аркуша. Звернутися по допомогу до батьків я не могла, адже вони з самого початку попереджали, що не буде мені життя з таким чоловіком. Подруги б мене не зрозуміли, після стількох років ігнорування раптом заявитися до них на поріг та ще й з проханням прихистку.
Поїхала до молодшої сестри. Інга жила в іншому місті, гроші на автобус у мене були. Зустріли нас з Кирилом тепло, виділили кімнату. Сестра обіцяла домовитися про роботу для мене. Вона працювала бухгалтером на фірму, що займається ремонтними роботами. Їм якраз був потрібен менеджер з обслуговування. Можна було працювати віддалено. Здавалося життя потроху налагоджується.
Коли пішла влаштовувати Кирила до дитячого садка зустріла друга свого дитинства. Він працював там директором. Запросив на каву, розпитав про життя. Коли почув, що я розлучилася зрадів. З якого б це дива? Причину зрозуміла того ж вечора, коли Макс заїхав по мене й повіз до ресторану.
Ми почали зустрічатися, але я попереджала, що не готова до нових стосунків. Тим більше, що я не зізналася про свою вагітність. Максим був наполегливим й щоб довести серйозність своїх намірів повіз мене до своїх батьків.
Любов Сергіївна невістці з приданим не зраділа. Вона одразу попередила, що я не бажана гостя у їхньому домі. Максим з мамою почали сваритися. Мені було незручно, не знала куди себе подіти. Раптом закрутилася голова і я втратила відомість. Прийшла у себе у лікарняній палаті. Поруч сидів Максим, він був злий і я здогадувалася чому.
-Збиралася почепити на мене ще одну чужу дитину? – запитав ображено.
-Нікого я на тебе не чіпляла й одразу попередила про те, що не хочу ніяких стосунків. Про дитину не говорила, бо не була певна, що хочу народжувати.
Він більше нічого не говорив, мовчки піднявся та вийшов з палати. Мене протримали кілька днів на збереженні. Був час подумати, тож дитину я вирішила залишити. Якось впораюся. Максим не приходив та не телефонував. Я подумала, що на цьому наш короткочасний зв’язок закінчився, але він повернувся. З обручкою та пропозицією вийти за нього заміж.
Це все так раптово та несподівано. Я не знаю, що мені робити. Розумію, що це велика удача, зустріти чоловіка, який готовий взяти мене з двома дітьми й виховувати їх, як рідних, але я не люблю Максима. До того ж не варто забувати про Любов Сергіївну, яка чітко дала зрозуміти, що не прийме мене за невістку. Максимові доведеться відмовитися від рідних батьків і все через мене. Раптом Федя дізнається про другу дитину й знову повернеться у наше життя. Таких запитань без відповідей так багато, що я гублюся у всьому цьому. Схилюся до того, щоб сказати «так», але тоді все життя житиму з докорами сумління та провиною. Чи зможе такий шлюб стати щасливим?
