Я одружився з найчарівнішою дівчиною. Мені здавалося, що кохання на все життя, це про мене і Валентину. Жили добре, за день я сумував за своєю коханою, і майже кожен вечір придумував романтичні дива. На вихідні обов’язково розважалися за містом, чи влаштовували екскурсії з друзями. Взагалі нудьгувати не доводилося. Так пройшли чотири роки подружнього життя. Ми були, немов одне ціле.
Останнім часом почали замислюватися, що стільки живемо, а діток не має. Почуваємося, неповною сім’єю. Одного разу Валентина запропонувала пройти обстеження, адже обоє здорові, а поповнення в сім’ї немає. Я згоден із дружиною, і ми вибрали клініку, до якої звернемося.
Результати показали, що Валентина здорова, а я не можу мати дітей. Після цього між нами почалася прохолода. Вже не спішили додому, не було романтичних зустрічей, і взагалі стали чужими одне одному.
Я перший набрався хоробрості, і запропонував розлучитися, не хочу, щоб через мене Валентина не пізнала долі материнства. Розлучили нас швидко, я не претендував на квартиру, все залишив дружині, тепер уже колишній. Я поїхав із міста. Мені боляче залишатися поруч із Валентиною, адже почуття нікуди не ділися. Тому, якщо на відстані, швидше мине біль за спільним життям.
Минуло два роки. В іншому місті я вже маю квартиру, збираю кошти на машину. Мені поталанило зустріти гарного товариша, і ми вирішили зайнятися бізнесом. Мій ум, його гроші. У нас все вийшло. Потихеньку нарощуємо обороти. От в особистому житті зрушень немає. Не можу забути Валентину. Одного разу я зайшов до кафе перекусити. За одним зі столиків сиділа моя колишня дружина. Спочатку не повірив, що то вона. Підійшов ближче, Валентина підняла очі, усміхається. Я підсів до неї. Ми довго розмовляли, обід закінчився, а ми говорили, говорили. Я дивився в таке рідне обличчя, і розумів, що почуття нікуди не поділися, що я як і раніше кохаю Валентину.
Виявляється, вона в нашому місті у відрядженні, і сьогодні увечері їде назад. Я дивився, і розумів, що окрім неї, мені не потрібен ніхто. В голові крутилися слова кохання, але боявся зруйнувати зв’язок, який виник між нами в цю хвилину. Валентина сказала, що не останній раз вона тут. В наступному місяці також приїде на три дні, і вони можуть зустрітися. Після того, як провів її на вокзал, був в піднесеному настрої. Адже скоро знову зустрінемося. В цей візит я не спитав Валентину, чи є в неї чоловік? Наступного разу обов’язково дізнаюсь. В мене є надія, що ми знову будемо разом.
