З дружиною в нас гарні відносини. Живемо окремо від батьків. Мої батьки поруч, тому з дітьми допомагають завжди. Якщо нам потрібно сходити на день народження, чи взагалі побути вдвох, мої батьки відразу прийдуть, і говорять, щоб не поспішали, ми доглянемо. Мама дружини, Ольга Іванівна, живе на другому кінці міста. В нас буває не часто. Але коли приїздить, то світ повинен крутитись навкруги неї. Про те, щоб погуляти з дітьми на майданчику, не може бути мови. Але коли відправимо її додому, таке враження, що ми винні їй все і в усьому.
Недавно дружина повідомила, що її мама продала квартиру, і купила нову, більшу і світлішу. Збирається святкувати новосілля. Але в цей час Настю посилають у відрядження, тому я з дівчатками мушу з’їздити, привітати, і подарувати подарунок. В назначений день, я зі святково вдягненими донечками викликав таксі, і поїхали по новому адресу тещі. Коли ми піднялись на необхідний поверх, знайшли квартиру, двері нам ніхто не відкривав. Я дзвонив хвилин двадцять, аж поки з сусідньої квартири вийшла жінка, і повідомила, що святкувати поїхали в ресторан хвилин десять назад. Я глянув на годинник. Запрошували на три години дня, наразі було без четверті три.
Що робити? Взяв подарунок, і поніс його вниз, слідом ішли дівчатка. На дворі знову викликав таксі, і поїхав по адресу, де знаходиться ресторан. Зайшовши в ресторан, побачили, що всі сидять за столом. На мене і на моїх донечок Ольга Іванівна навіть не глянула, але побачила, що ми приїхали. Я підійшов до неї з малечею поставив подарунок прямо до ніг, адже він важкий. Привітали з новосіллям. Теща тільки єхидно усміхалася. Я взяв дочок за руки, і ми пішли звідти. Гості говорили, куди ви, сідайте за стіл. Тільки Ольга Іванівна не приховувала зловтіхи. Нарешті вимовила, проходьте вже, коли приїхали.
Такої неповаги до мене, і до її ж внуків я терпіти не став. Ми пішли звідти. Дружині все розповів, і сказав, що їздив до тещі заради коханої. Але наразі після такої неповаги, спілкуватися з нею не буду.
