Нещодавно я в дечому зізналася своєму чоловіку. Тепер ми на межі розлучення. Тій історії вже десять років та я більше не могла носити її в собі.
Ми з Віктором познайомилися на вечірці у друзів. Нас з подругою Катериною туди запросили. Ми дуже довго та ретельно готувалися до цієї вечірки, адже нещодавно тільки приїхали в інше місто навчатися та нікого ще там не знали. Це був привід зав’язати знайомства, а може й познайомитися з якимись цікавими хлопцями. Хоча останнє було в пріоритеті. Ми з Катериною з одного села, вступили до університету та приїхали навчатися у місто. Ні для кого не секрет, що нам не хотілося повертатися назад у село до сільської роботи та бруду. Але для мене на першому місці стояли почуття. Навіть якщо хлопець буде з міста та не буде мені подобатися, я не буду з ним зустрічатися.
До цього вечора ми з Катериною ніколи не ділили між собою хлопців, а якщо й ставалася така ситуація, що нам обом подобався один і той же хлопець, то ми чекали до кого з нас він проявить цікавість, інша ж мала відступити. Так сталося і цього разу. Нам обом сподобався один і той же хлопець, звали його Віктор. Та, здавалося, ми обидві йому подобаємось. Важко було визначити кому з нас він віддає перевагу. Ми стали терпляче очікувати на прояв ініціативи з боку Віктора. Я дуже хотіла, щоб з-поміж нас він обрав мене, бо закохалася у нього по самі вуха. Але моїм сподіванням не судилося здійснитися, бо Віктор вподобав Катерину. Як і домовлялися, я відійшла вбік та не стала заважати їхньому щастю.
Я зайняла вичікувальну позицію, не заводила нових стосунків та все надіялась, що вони розійдуться. Проте з часом їх стосунки лише міцнішали та я не могла на них дивитися. на деякий час я відсторонилася від Катерини, щоб мені не було так боляче.
Через рік стосунків з Віктором Катерина сказала, що він покликав її заміж. Я не могла цього допустити. Мені дійсно був потрібний цей хлопець та я забула про свою обіцянку подрузі. Моєю метою було за будь-яку ціну завадити їхньому одруженню. Я знову почала тісно спілкуватися з подругою. Насправді у мене був план. У вечір перед весіллям допомагала подрузі готуватися до наступного дня. Усі приготування ми робили в студентському гуртожитку та я підсипала снодійного в напій Катерини. Доза була така, що вона проспала своє весілля.
Наче нічого не сталося, я приїхала на місце церемонії. Всі запитували мене де Катерина, а я казала, що вона скоро буде.
Віктор не знаходив собі місця, постійно телефонував до Катерини, вона не брала слухавку. В результаті вони пропустили свою чергу в РАГСі та весілля довелося відкласти. Хлопець був дуже розгніваний на Катерину. І тут в дію вступила я. Моєю функцією було заспокоїти хлопця та зробити так, щоб він забув про цей прикрий інцидент. Я постійно була поряд та розважала Віктора. Згодом Катерина вийшла на зв’язок, але його образа була настільки сильною, що він не зміг деякий час з нею спілкуватися. Але потім він зрозумів як йому добре зі мною, ми почали зустрічатися та невдовзі одружилися.
Відтоді пройшло десять років та тільки тепер я вирішила зізнатися своєму коханому у тому, що сталося. Віктор сказав, що тепер він не знає, як житиме зі мною далі та у нас зараз дуже напружені стосунки. Я щиро надіюся, що коханий зможе пробачити мені та все буде так, як і раніше. Адже, як виявилось, моя витівка була недаремною.
