Я пішла від чоловіка з двома дітьми – надоїли його постійні авантюри

https://globusks.ru/uk/kak-vytashchit-mashinu-iz

Пізній зимовий вечір. Мої малі діти вже сплять. Раптом дзвінок на мобільний. Невідомий номер. Все одно беру трубку. Мені повідомляють, що чоловік застряг у болоті, не може виїхати, потрібна допомога. Телефон у нього розрядився. У голові снуються різні думки:

-Хух. Що робити? Надворі глупа ніч. Ллється дощ. Вітер свище в кронах дерев.

А раптом це шантаж? Раптом мене хочуть розвести?

Куди він знову поперся? Дорога там навпростець хороша, асфальтована. Знову шукав пригод, а я маю думати, як його рятувати. Ех…

На вулиці холодно. Ще замерзне. Треба щось робити…

Дзвоню до батьків. Їхні телефони мовчать.

-Сплять, звичайно. Вже пів дванадцятої. Пізно.

Набираю телефон ДСНС. Вони вислуховують мене і відповідають, що одна машина на виклику, інша – зламана. Чекайте до ранку.

-Куди до ранку – замерзне в болоті!

Дзвоню евакуатору, номер якого знайшла в інтернеті. Піднімає слухавку. Пояснюю ситуацію. Він не хоче нікуди їхати вночі. Я зі сльозами його вмовляю. Він хвилю мовчить і погоджується, але за подвійну плату і з умовою, що я покажу йому місце.

Дзвоню своїм батькам, щоб приїхали – побули з дітьми. Викликаю таксі і їду назустріч евакуатору.

Дорогою довелося ще вислухати всі обурення і залякування водія евакуатора:

-Чого він туди поперся? Поряд асфальтована дорога. Ще самі перекинемося…

Я мовчала. Сама готова була задати ці питання своєму чоловікові, що вже вкотре влипає в авантюру.

Врешті фари намацали в темряві машину. Але щасливо виїхати нам не судилося – надто глибоко сидів у болоті. Треба було дочекатися ранку.

Втрьох сидимо в кабіні евакуатора – гріємося. Знову дзвонимо в ДСНС. Вже майже світає.

Проснулися батьки чоловіка, побачили мій виклик, передзвонили. Кажу, що треба допомога. Сидимо в болоті – замерзаємо. На вулиці 0 градусів.

Вже сьома ранку. Їде трактор нас рятувати. За ним плететься машина батьків чоловіка. Везуть гарячий чай і пледи для зігріву.

Ми вдома. Я дуюся і мовчу. До мене підходить свекор і тихенько каже:

Ти, Тетяно, мусиш пильнувати свого чоловіка. Він за натурою добрий, не п’є, а от авантюри любить. Мама постійно його контролювала. Він любить так встрявати через дурощі.

-Але ж я йому не мама, а дружина. Мені є кого контролювати і без нього – народила двох дітей.

Можливо, я б забула цю історію, коли б вона не повторилася ще два рази. Так, ми розлучилися. Для мене авантюри чоловіка послужили уроком, що дітей треба виховувати так, щоб у дорослому житті їх не треба було контролювати.

Оцініть статтю
Дюшес
Я пішла від чоловіка з двома дітьми – надоїли його постійні авантюри
Дюшес
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.