Моя Аліса працювала того дня, а я взяв собі вихідний, бо погано себе почував через простуду. Коли я почув, що відчиняються двері, я підскочив з ліжка й побіг зустріти свою кохану дружину. Вже на вході я завмер на місці, бо Аліса зайшла не сама, а з маленькою дитиною на руках. На моє питання, хто це, Аліса відповіла:
— Не знаю, він лежав біля наших дверей і плакав. Я подумала, що треба його забрати в тепло, — сказала вона так, ніби не дитину принесла, а якесь кошеня.
Моя дружина працює педіатром і одразу стала оглядати малюка. Це був хлопчик, якому було всього лиш 2-3 місяці. Звідки він, хто його батьки, ми й припустити не могли. Дитину залишили під нашими дверима, а значить — не випадково забули.
Дружина попросила зателефонувати в поліцію і заодно у швидку допомогу. Дитину у нас забрали, заповнивши всі необхідні документи й опитавши свідків цієї події.
Коли ми з Алісою сіли вечеряти, шматок в горло не ліз. Я запитав її, що буде з дитиною, а вона відповіла:
— Нічого доброго, якщо не знайдуть батьків, відвезуть в дитячий будинок. А там, вже можна тільки гадати, як складеться його доля. Хіба, якщо йому пощастить і хтось з рідні, ну або просто якась сім’я, зголоситься вже його усиновити.
— То може це будемо ми? Може, станемо йому сім’єю, він же ще такий крихітний, а вже покинутий всіма. Ми старалися зачати дитину, але сама бачиш, не виходить. Може, цей малюк стане нашою радістю?
— Ти теж про це подумав… Я ще, коли лікарка забрала його у мене з рук, відчула, що не хочу його віддавати. Мені на мить здалося, що це моя рідна дитина. Спробуємо. Я завтра на роботі все виясню, де він й що з ним, а потім вирішимо, що робити далі.
Про хлопчика за весь час так ніхто з рідних й не згадав, його справді покинули. Ми з дружиною почали всю ту тяганину з документами на усиновлення, щоб забрати Богдана до себе. Зовсім незабаром дізналися, що у нас буде ще одна дитина, Аліса на 4 місяці вагітності. А ми й не підозрювали…
Тепер у нас є Богдан, а зовсім скоро появиться ще й донечка, якщо Бог благословить і вагітність пройде спокійно, без ускладнень.
Я інколи думаю, а що було б з Богданом, якби ми його не знайшли, якби Аліса тоді не поверталася додому, якби його підкинули під чиїсь інші двері. Аж страшно уявити. Тепер він в безпеці й ми його дуже любимо!
