Ця неймовірна історія трапилася зі мною, коли я поїхала перед Новим роком до своєї подруги в Італію. Вона вже довгий час там проживає, тож запросила мене до себе в гості. Звісно, італійської мови я зовсім не знала, але Діана переконала мене, що вона весь час буде зі мною, тож мої переживання марні.
І ось я, з валізою повною речей, невеличкою сумочкою, в якій був мій паспорт, банківські карточки та чимала сума грошей, перетнула кордон. Все для мене тут незвично. Чужа країна, люди. Подруга мала мене зустріти в аеропорту, але подзвонила та сказала, що запізниться. Тож я тим часом вирішила сходити в туалет.
А коли вийшла з туалету, подруга вже чекала мене при вході. На емоціях ми довго обіймалися та розмовляли. Викликали таксі, я почала ставити свій багаж і помітила, що чогось не вистачає. Зі мною не було моєї маленької сумочки, в якій були всі документи та 700 доларів.
Я почала панікувати, однак подруга запевнила мене, що не варто хвилюватися дарма, адже тут нічого не пропадає. Мені ж потрібно тільки згадати, де я могла її залишити. І тут я згадала про туалет. Однак пройшло вже біля години. Я була переконана, що її точно там немає. Ми попросили водія зачекати, а самі повернулися на пошуки.
І що думаєте? Вона так і стояла на тому ж місці, де я її залишила. Найцікавіше, що мою сумочку, схоже, навіть ніхто не відкривав, всі замки були закриті. Заглянула всередину – документи, банківські карточки на місці. Та найбільше мене цікавили гроші. Тож я кинулася їх перераховувати, і, як не дивно, там була вся сума.
Я на радощах почала стрибати як дитина. Не могла натішитися, що зайшла свою сумочку. В нас я навряд чи б вже застала свою загублену річ. А для Італії порядок та людяність на першому місці.
