**Щоденниковий запис**
Я подарував своїй доньці квартиру на весілля. Лише згодом я усвідомив, що це була велика помилка.
Колись у мене була чудова дружина: гарна, ніжна, розумна. Ми прожили разом двадцять три роки. Це були найкращі роки мого життя. Але нещодавно жахлива хвороба забрала її. Разом ми виростили нашу доньку.
Ще за життя дружина запропонувала купити ще одну квартиру, щоб здавати її в оренду для додаткового доходу. Але моя пенсія була мізерною. Вона казала, що якщо здавати житло, гроші постійно будуть капати, а в скрутні часи можна буде його продати. Нерухомість це завжди надійно. Наша донька Оксана вже сама могла б дбати про своє житло.
Коли Оксана прийняла пропозицію свого хлопця, я подарував їм другу квартиру як весільний подарунок, щоб їм не довелося жити в оренді. Але згодом я дуже пошкодував про це. Я завжди думав, що моя донька розумна, але вона вчинила так…
Після того, як я оформив на неї квартиру, вона просто продала її й купила новенький Mercedes.
«Де ти житимеш, Оксано?» запитав я.
«Тату, ми легко заробимо на нову квартиру, а поки будемо жити в оренді. Ми з чоловіком завжди мріяли про власне авто. Ще й кілька тисяч залишилося, тому ми з Віталіком вирішили полетіти в Туреччину. Ми вже давно заслужили гарну відпустку».
Сказати, що я був у шоці це нічого не сказати. І довго вони їздили на тому авто? Звісно ж ні! Через три місяці мій зять потрапив у аварію, і машина перетворилася на групу металу. Добре ще, що Оксана не постраждала. А потім моя донька дізналася, що її Віталік завів коханку й кинув її.
Оксана не мала вибору довелося повертатися до мене, адже вона втратила і чоловіка, і квартиру, і машину.
