Я звикла до того, що про мене все моє життя турбувалася мама. Поки я жила у неї, вона мене одягала, годувала, оплачувала моє навчання та давали «кишенькові» гроші на особисті потреби. Після закінчення навчання влаштуватися на роботу я так і не змогла. Сидіти цілий день в душному офісі, відповідаючи на телефонні дзвінки чи подаючи каву, це точно не моє. Хоч і з роботою в мене не вийшло, але успіх чекав у іншій сфері – я вийшла заміж за адвоката.
Сергій багато заробляв, тож я могла сидіти вдома. Чоловік погодився із моєю пропозицією, тому тепер мною опікувався він. Мама, звільнена від 27-річного «тягаря», поїхала за кордон на роботу.
З Сергієм ми конфліктували з перших днів нашого спільного життя. Дуже багато побутових питань ми розглядали по-різному. Наприклад, я не вважала, що тільки жінка має готувати вечерю чи прибирати, натомість чоловік був іншої думки. Щоб розвантажити себе від хатньої роботи, я найняла хатню робітницю, а Сергій заявив, що це марна трата часу і я можу справлятися сама.
Я подумала, що народження дитини зміцнить наш союз. Дійсно, поки я була вагітною все знову стало прекрасно. Та після народження нашої доньки конфлікти повернулися. Мені було важко справлятися з усім самою, а чоловік не хотів давати грошей на професіоналів: няню, кухаря, прибиральницю.
Не витримавши такого життя, вирішила подати на розлучення. Забрала маленьку та переїхала у мамину квартиру. Готівки у мене було небагато, тому варто було б зайнятися пошуком роботи. Я поділилася з мамою своїми сімейними проблемами та попросила фінансової допомоги. Вона скинула мені кілька сотень на перший місяць та попередила, що більше я від неї нічого не отримаю. Виявляється, що вона знайшла собі жениха, тож тепер вони облаштовують любовне “гніздечко”. Добре, що на це у неї гроші знайшлися.
І що тепер робити? Хіба можна так вчиняти стосовно власних дітей. Вона не тільки мені відмовила, а й своїй єдиній онуці. Найголовніше, що вона виховала мене такою несамостійною. А тепер я маю різко подорослішати.
Спробувала повернутися до чоловіка, але він і чути мене не захотів. Сказав, якщо я не можу забезпечити нашої дитини, то він забере дочку через суд. Як тепер мені бути?
