Син одружився з Ірою, коли йому було 25 років. Невістка одразу припала до душі. Була роботяща, любила мого сина, була хороша господиня і добра душею. Тому я з перших днів прив’язалася до неї, як до рідної.
Однак син мій виявився негідником. Сама не сподівалася від нього таких вибриків. Коли Іра була вагітна вже другою дитиною, він раптом заявив, що давно кохає іншу – вродливішу за неї. Жінка, звісно, була в розпачі.
Мені стало дуже жаль Іру, бо вона заслуговувала на краще. Тому по-всякому намагалася підтримати невістку. Допомагала, як могла. Проте, звісно, я не могла їй замінити чоловіка, як і втамувати болю, якого завдав їй мій син. До останнього надіялася, що все вляжеться, що син все-таки зрозуміє власну помилку і перепросить Іру.
При нагоді поговорила з сином на тему його зради дружині. Але син і слухати мене не хотів. Казав, що любить іншу і баста. Що його стосунки на стороні тривають вже кілька років і він не може кинути коханки, бо вона також вагітна від нього.
Ця вістка була найбільшим ударом для мене, після якої я на кілька днів навіть злягла. Відчувала як біль розтікається в грудях і не дає дихати, відбираючи силу.
Але ж треба якось перемогти цей біль, це безсилля, що охопило мене від безпорадності перед обставинами. Я не хотіла бути обузою для невістки, якій і так на сьогодні вистачає клопотів і зовсім не солодко.
Тому якось зібралася з силою і переключилася думками на домашню роботу, якої завжди вистачає.
Тим часом у позашлюбної пасії Миколи народився син, і її син забув стежку додому – перейшов жити до неї. Докори матері не допомагали.
Мати і далі залишалася на стороні Іри, бо розуміла, що причиною розладу в їхній сім’ї став її рідний син. Хіба так вона його виховувала, щоб нести прикрощі іншим? І соромно, і грішно.
Так минуло п’ять років. Іра всю віддала себе вихованню дітей. Свекруха і далі їй у всьому допомагала. Після болю, якого жінці завдав її чоловік, вона і близько не підпускала до себе мужчин. Усіх тепер міряла одною міркою. Колишній чоловік платить на дітей аліменти. Але гроші чи матеріальний статок не замінить їм батьківської любові, якої потребують діти. Моє материнське серце досі крається з болю, що мій син поступив так непорядно.
Нещодавно Микола зателефонував – хотів прийти в гості разом з другою невісткою і внуком. Я відмовила. Сказала, що в мене є одна невістка і двоє внуків, які живуть поряд зі мною. Якщо він хоче, то хай приходить, тільки без неї. Бо вона мені зовсім чужа, як і її дитина. Син образився на ці слова і досі до мене не навідується.
А я досі не можу переступити через біль, якого він завдав мені і своїй шлюбній дружині.
