Після народження другої дитини я втратила час, який я присвячувала собі.
Раніше я була дуже гарною та доглянутою жінкою, мені вслід оглядалися чоловіки та мій чоловік Артем дуже сильно мене ревнував. Він постійно говорив, що не розуміє що я в ньому знайшла та обіцяв кохати мене усе життя.
Після народження першої дитини я мала допомогу з боку родичів, Артем теж робив усе, щоб мені допомогти, а після народження другого сина я перестала отримувати допомогу. Можливо, близькі вважали, що я вже досвідчена та легко впораюся без їх допомоги.
Але це було не так. Обов’язки по дому ніхто не скасовував, ця робота ніколи не закінчується. Діти вимагали від мене уваги, а чоловік чистоти вдома та смачної їжі.
Чимось потрібно було жертвувати та я пожертвувала часом, який я раніше витрачала на догляд за собою.
Мій одяг став безформним та брудним, я не встигала його випрати, бо діти постійно щось на мене проливали та ще я цілими днями займалася прибиранням за ними.
Волосся було зібране в неакуратний пучок, нігті підстрижені та я забула що таке макіяж.
У мене з’явилася зайва вага та груди обвисли через постійне грудне годування.
Я наче стала іншою людиною і це лише за три роки сімейного життя.
Мені було нестерпно дивитися на себе у дзеркала та я стала їх уникати.
Ці зміни негативно відобразилися на моєму особистому житті та я помітила як Артем від мене віддаляється. Він уже не був у мене закоханим та мені іноді здавалося, що він відчуває до мене огиду. Артем дивився на мене поглядом, в якому читалася відраза.
Та через деякий час Артем від мене пішов. Сказав, що я не та жінка, яку він до безтями кохав та тепер він не може знаходитися поруч зі мною.
Пройшло два роки, діти трішки підросли та у мене з’явилося більше часу не себе. Я схудла, придбала собі гарний одяг, розпустила волосся та знову стала тою жінкою, яка колись крутила чоловікам голови.
Несподівано я зустрілася з Артемом та він аж ахнув від здивування.
Я вже не була тією затурканою турботою про дітей жінкою, яку він покинув через те, що вона не мала часу стежити за собою.
Інша жінка на моєму місті після розлучення з чоловіком впала б у депресію, а я зайнялася собою. Мені вже не потрібно було готувати для чоловіка та бувало таке, що немитий посуд стояв в раковині декілька днів. До цього я віднеслася спокійно та не стала переживати через те, що я чогось не встигла. У мене не було наглядача, який зробив би мені зауваження. З часом все стало на своїх місця.
Артем знову намагався до мене залицятися, говорив про кохання, яке буцімто в ньому запалахкотіло знову.
Ага, знаю я його кохання, як тільки побачив красиву картинку, то знову за нею побіг. Невже він так і не зрозумів, що все, що я робила, це було для нього та дітей?
Замість того, щоб розслабитися в теплій ванні та нанести маску на обличчя, я доглядала дітей, готувала їсти, прала, прибирала.
І те, що я змінилася ззовні, не причина від мене йти. Так само, й те, що я тепер привела себе в форму, не причина до мене повертатися.
Правду кажуть: “Що маємо не бережемо, а втративши плачемо“.
Хто ж тепер повірить у щирість намірів Артема після того, як він вчинив. Ось тепер хай кусає лікті.
За час нашої розлуки Артем жодного разу не поцікавився дітьми, а вони вже підросли та стали дуже милими.
Мені смішно спостерігати за спробами Артема реабілітуватися в моїх очах. Він стільки всього почав робити, але все марно.
Хай радіє тому, що я дозволяю йому бачитися з дітьми. Я вірю, що знайдеться чоловік, який зможе гідно мене оцінити.
