Моя дружина була ще та марнотратниця. Уміла швидко спустити гроші з рук. І мене така її слабинка почала дратувати. На початку нашого спільного життя цього я не зауважував. А тепер, коли ми разом прожили майже п’ять років, я почав на це реагувати дуже різко. Так ми почали сваритися майже через дурниці.
Скажіть, а вас би не дратували полуниці, куплені посеред зими за скажену суму? Мене дуже дратує така неекономність Алли. Вона оправдовується, що вже дуже їй хотілося тих полуниць. Та ж улітку на городі в нас можна їх відрами збирати.
Нещодавно пішла і купила відбілюючий крем для обличчя. У неї вже полиця гнеться від тих кремів для догляду за шкірою. Але такого нема – її аргумент. Розумію її прагнення до краси та естетики в зовнішності, але треба мислити якось раціонально. Думаю, що цілком можна обійтися без сто першої коробки крему для обличчя.
На цьому й посварилися. Розбіглися кожен до своїх справ. А ввечері обоє надуті лягли спати. І раптом вночі моїй дружині стало погано. Довелося викликати швидку.
Аллу завезли в лікарню. Приєднали її до крапельниць. Лікуючий лікар сказав, що перебування біля хворої є зайвим – їй зараз потрібен спокій і нагляд лікаря. У разі необхідності він передзвонить.
Так я опинився вдома. Спочатку навіть зрадів такій несподіваній свободі. Міг робити все, що бажала душа. Дивитися до опівночі улюблені фільми-жахи на повний звук, грати на комп’ютері в ігри, залишати шкарпетки де заманеться, не мити одразу після їди посуду. Лежати навхрест на ліжку і нікому при цьому не заважати. Натягнути всю ковдру на себе, і ніхто з мене її не буде стягувати упродовж усієї ночі.
Увімкнув ноутбук і побачив рекламу гарячих путівок на Кіпр, де так прагнула побувати Алла вже кілька років поспіль. А я все економив гроші на нову машину, бо наша вже доживала своє життя. Нікуди на ній уже не заїдеш далеко.
Коли встав зранку, на жаль, мені чомусь перехотілося усіх цих розваг. І апетиту особливого не було – звик, що снідаю завжди з Аллою. Мені стало дуже сумно і самотньо. Було лиш одне бажання, щоб поряд зараз була дружина. Навіть зі всіма власними слабкостями. Ну й що, що взимку вона полюбляє їсти дорогу полуницю чи купувати енну кількість різних кремів. Хай би купувала. Лиш би була моя Алла поряд і здорова.
Ледь дочекався восьмої години ранку, зателефонував до чергового лікаря. Він повідомив, що з дружиною все гаразд. Вночі терміново зробили вимушену операцію. Зараз усі труднощі вже позаду.
Я стрибав від щастя, що врешті зможу її знову побачити. Мерщій почав одягатися. На ходу сьорбав гарячу каву і радів, як маленький, що моя дружина жива, що вона чекає на мене. Уже в дорозі купив їй розкішний букет квітів, щоб хоч чимось втішити кохану.
