Я все життя пропрацювала на швейній фабриці. Мої шершаві сколоті пальці доказ тому, що працювала я сумлінно й відповідально. Замовлень у нас завжди було вдосталь, а оскільки ми швидко виконували роботу, то навіть отримували непогані премії й щорічне підняття заробітної плати.
Мій чоловік працював сторожем у школі. Отримував мінімальну зарплатню. Якщо бути відвертою, то у фінансовому плані сім’я трималася на мені. Я ніколи не дорікала Михайлу тим, що заробляю більше. Моя кума казала, що я не сповна розуму й повинна змушувати чоловіка знайти кращу роботу та я була іншої думки.
Невже у грошах щастя. Михайло хороший чоловік, гарний батько, відмінний господар. Так, його зарплатні вистачає хіба що на продукти, але у нашому домі все справне, полагоджене й відмінно працює. Подвір’я чисте, город скопаний, садок доглянутий. Усе, що стосувалося суто чоловічої роботи Міша брав лише на себе. Та й мені зажди допомагав, якщо виникала така проблема. Тож я не бачила сенсу в тому аби влаштовувати безпричинний скандал через гроші.
Ми з чоловіком виховували сина Марка. Я мріяла про другу дитину, хотіла донечку, але бог не дав. Після кількох невдалих спроб мені повідомили, що більше я народити не зможу. Саме в цей час у наших сусідів трапилося нещастя. Сусідка Мая померла при пологах. Вона залишила після себе донечку, назвали Надійкою. Дівчинку виховувала бабуся, що переїхала до нас по сусідству після того, що сталося з її дочкою. Хто батько Надійки ми так ні не знаємо.
Тоді я подумала, що це своєрідний знак. Я повинна допомагати бабі Нюрі з Надею. Дівчинка частенько приходила до нас в гості, гралася з Маркусиком. Діти стали чудовими друзями. Коли підросли й продовжили спілкування я жартома запитувала у Наді, чи буде моєю невісткою. Вона одразу зашарілася й опускала погляд на підлогу. Я бачила, що Надя не байдужа до Марка, але син не звертав на неї жодної уваги.
Після закінчення школи Марк поїхав навчатися до столиці. Надя залишилася у селі біля старенької, яка на той час уже важко хворіла. Я готова була приглянути за бабою Нюрою, просила Надійку не нехтувати своєю можливістю здобути вищу освіту, але вона була надто совісна. Не залишила бабці напризволяще. Через кілька місяців старої сусідки не стало, а наступного року Надя вступила в аграрний ліцей.
Коли Марк закінчив університет, влаштувався на роботу у хороше місце. Зараз він замісник директора. Отримує гарну зарплатню, нещодавно купив собі квартиру й повідомив, що розписався з дівчиною. Вони не хотіли гучного весілля, тому вирішили узаконити свої відносини таємно.
Коли син привіз невістку на знайомство, я одразу зрозуміла, що вона столична штучка. Карина крутила носа від приготовлених мною страв, тому що для неї все було жирним та калорійним. Коли побачила, що у мене немає зручностей в домі, сказала, що так жити – це якась дикість й заявила Марку, що ввечері вони повертаються у Київ. Хоча син попереджав, що вони гостюватимуть кілька днів. Марк, як вірний песик, послухався своєї дружини, перепросив у мене й таки поїхав навіть не погостювавши у старої матері.
Мені стало так прикро та сумно. Був би живий його батько, можливо б поговорив з сином по-чоловічому. Коли завітала Надя привітатися зі старим другом. Я розповіла, що сталося, знову почала плакати й від сильного потрясіння мені стало зле. Схопило серце, сусідка викликала швидку допомогу. Я потрапила до лікарні. Телефонувала синові аби приїхав, але він не зміг. Натомість скинув мені гроші на лікування. Звісно, я вдячна за фінансову допомогу, але мені стало б набагато легше, якби він хоч один день побув поруч.
Після того, як мене виписали здоров’я сильно погіршилося. Я більше не могла сама справлятися по господарству. Добре, що поруч була Надійка. Вона дбала про мене, куховарила, прибирала у дому, ходила за покупками до магазину. От якби син одружився з Надійкою, яка б золота невістка у мене була. Та, що маю, навіть жодного разу не зателефонувала запитати, як я себе почуваю.
Кілька місяців я розмірковую над одним питанням. Відколи син поїхав навчатися, фактично зник з мого життя, а от Надя завжди поруч. Думаю, що після своєї смерті все залишу сусідці. Можливо хоч вона згадає мене добрим словом.
