У моєму житті рідко трапляються конфузи, але останній випадок запам’ятався на все життя. Я одружений от уже три роки. Термін ніби й незначний, але з впевненістю можу сказати, що це найкращі три роки у моєму житті. З дружиною Ольгою ми живемо душа в душу. В домі мир і злагода. Не пам’ятаю жодного разу, щоб ми сварилися чи не могли дійти спільного рішення.
Та одного вечора наша ідилія накрилася мідним тазом. То був звичайний день, на роботі був невеличкий завал, тому довелося затриматися. Щоб дружина не хвилювалася, заздалегідь її попередив і вже під час розмови зрозумів, що щось сталося.
Ввечері я чимдуж помчався додому з’ясовувати, що ж розгнівило мою кохану. Відкриваю двері, ступаю на поріг і одразу зіштовхуюся із валізою. Спершу не зрозумів, що відбувається на допомогу прийшла дружина.
-Це твої пожитки. Бажаю вам щастя і світлої долі.
-Олю, що відбувається? Якщо це якийсь жарт, то мені взагалі не смішно.
-Ось, що відбувається – дружина тицьнула в мене своїм телефоном і розридалася.
На екрані висвітлилося красномовне повідомлення, де незнайома жінка просить коханку (як я зрозумів Олю) залишити її чоловіка (тобто мене) й не руйнувати щасливої родини. Вся ця ситуація викликала у мене шалений шквал сміху, але не хотілося ще більше дратувати дружину. Вирішив одразу розібратися у ситуації й зателефонувати цій жіночці.
Трубку підняли одразу. Не гаявши часу запитую:
–Ви телефонували по цьому номеру до коханки свого чоловіка?
-Так – впевнено відповідає жіночий голос.
-Ваш чоловік зветься Сашком?
-Хіба ж вона не знає, чи ви вирішили посміятися з мене? – злісно відповідає незнайомка.
–А прізвище у нього Рибаков?
-Ні, мій Стрілецький.
Я пояснив жіночці якого лиха вона могла наробити для чужої сім’ї й попросив більше так не робити. Після чого міцно обійняв дружину й запевнив її, що не маю наміру заводити коханку. На нас чекав веселий вечір розбирання моєї валізи.
