Я працюю фельдшером швидкої допомоги. Багато хворих перевозимо за зміну, бувають такі дні, що пообідати немає часу. Але один виклик запам’ятався назавжди.

Я працюю фельдшером швидкої допомоги. Багато хворих перевозимо за зміну, бувають такі дні, що пообідати немає часу. Всі зміни схожі одна на одну, виклики, тяжкохворих веземо у лікарню, потім знову виклик, і так далі.

Але один виклик запам’ятався назавжди. Коли ми підійшли до квартири, двері відкрила невеликого росту, бліда дівчинка. А виклик був до дитини, якій шість місяців. Спочатку не зрозуміли, шукали очима де мама маленького хлопчика. Виявилось, що то і є мама. В Максима було запалення легень, тому попросили мамочку швиденько збиратися, щоб дістатися до лікарні, тому що у малого був поганий вигляд. До лікарні домчали швидко, і допомогу надали вчасно. Ми знову поїхали на інші виклики.

Про бліду дівчинку з великими очима не міг забути. Щось в ній мене торкнуло, мабуть, те, що беззахисна. Після наступної зміни, я поїхав в дитячу лікарню, куди відвезли її з малюком. Знайшов палату, в якій вони лежали й серце тьохнуло, коли побачив ту маленьку, тендітну дівчинку з малюком на руках. Я приніс їм молоко, фрукти. Сіли, розговорилися, звуть її Катя, незаміжня, хлопець, батько Максима, як народився малюк, винайняв їм квартиру, заплатив за півроку наперед, і більше його вона не бачила.

Господарка квартири уже телефонувала їй, щоб сплатила, або з’їхала з квартири. А Каті йти нікуди, батьки знати її не хочуть, після того, як завагітніла. Дівчину ніхто не відвідує, була подружка, але вийшла заміж і виїхала з чоловіком в інше місто. Минуло два тижні, малюк одужав, треба збиратися додому, але куди? Сиділа Катя невесела на ліжку, коли я зайшов у палату. Взявши Максима на руки, сказав дівчині, що таксі жде, і щоб швиденько збиралася, і вийшов, щоб не чути запитань надалі. В таксі сиділа Катя мовчки, не питала нічого. Один раз спитала, куди, на що я відповів, — сюрприз.

Під’їхали, повів у квартиру, і перше, що я зробив, попросив вийти за мене заміж.
Відтоді пройшло чотири роки, недавно наша сім’я збільшилась, народилась донечка. Я кохаю свою дружину, люблю діток, наразі розумію, що таке щастя. Інколи я задумуюсь, а що якби не наша бригада виїхала тоді на виклик?

Оцініть статтю
Дюшес
Я працюю фельдшером швидкої допомоги. Багато хворих перевозимо за зміну, бувають такі дні, що пообідати немає часу. Але один виклик запам’ятався назавжди.
Дюшес
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.