Кожна жінка мріє бути щасливою. Тому шукає люблячого чоловіка. Шукає кохання, якому готова віддатися в будь-якому віці.
На той час Любі було уже 29 років. Вік не такий ще, щоб ставити на собі хрест і не надіятися на щасливе заміжжя. Правда, тут був один нюанс – Люба до того вже була заміжня. Від першого шлюбу в неї залишився чотирирічний син. Але хіба дитина може бути перешкодою для двох сердець, що кохають одне одного? Це питання не раз задавала собі жінка і не припиняла пошуків щастя.
З першим чоловіком не склалося. Вони були, мабуть, надто різні, щоб бути щасливими. Коли Олег пішов від неї, Люба навіть полегшено зітхнула, наче гора з плечей звалилася. Він був непитущим і синові приділяв увагу, проте не любив її. Вона була для нього чужа. Навіть кохалися вони якось спонтанно, наче виконували обов’язок – без поцілунків і ніжності. Врешті Олег одного дня мовчки згріб свої речі в рюкзак і сказав, що він вирішив пожити окремо – так буде краще.
Люба не зупиняла його, не влаштовувала істерик – лиш мовчки кивнула на прощання головою, а потім з-під повік викотилася скупа сльоза. Ні! Це не від того, що її покинув чоловік. Їй було жаль себе і тих років, які охолодили її запальний характер.
І ось зустрівся він – Віктор. Мужчина її мрії. Він був на два роки старшим за неї і сказав, що кохає її. Жінка, що вже раз попеклася, дуже бережно підходила до цих стосунків – не поспішала. Віктор був з багатої родини і це трохи насторожувало Любу, що він так довго парубкував. Однак Віктор був наполегливим і не відступав від власного наміру. Так їхні зустрічі тривали майже рік. Потім Віктор запросив Любу додому для знайомства з родиною.
Люба в гоcті йшла з осторогою, як сприйме її родина коханого?
Мама Віктора, як зауважила Люба була хорошою господинею. Вдома все було облаштовано з відповідним смаком. Стіл накрила вона також вишукано. Майбутній свекрусі Люба на перший погляд сподобалася. Між жінками, складалося таке враження, виникла взаємна симпатія, яка тривала до моменту, поки Люба детально не поділилася своїм життям. Коли матір Віктора дізналася, що наречена сина вже була заміжня і в неї росте син, її ставлення до Люби різко змінилося.
-Я не хочу невістки з минулим. У вас нема шансів на одруження. Я цього не допущу. Віктор – мій єдиний син і заслуговує на кращу долю. Ви мене повинні розуміти. У вас також є син. Чи бажали б ви йому дружину з минулим?
Для мене це був удар. Віктор намагався втрутитися в розмову, але матір була невблаганною. Вона сказала, що він не отримає її благословення на одруження.
Так мої мрії про щасливу жіночу долю знову зазнали краху. Окрім цього, я дуже болісно переживаю розрив з Віктором. Те, що мене окрилювало впродовж останнього року, стало ілюзією. Як жити далі? Не знаю.
Можливо, хтось пережив щось подібне у своєму житті і поділиться досвідом. Наперед вдячна всім.
