Після університету я відразу відправився в армію. А як тільки закінчилась служба, вирішив відкрити власну справу. Саме тоді я й познайомився зі своєю коханою, Софією. Вже через півтора роки ми одружилися і дружина народила мені сина. Моєму щастю не було меж. Я зрозумів, що сім’я – сенс мого життя.
Бізнес набрав обертів і ми стали доволі престижною фірмою. Грошей, звичайно, це приносило багато, тож дружині не потрібно було працювати. Вона займалась лише домашніми справами, виховувала сина. Так і прожили ми в достатку і любові багато років.
Якось я мав їхати у відрядження, та поїздка скаcувалася в останній момент. Вирішив не попереджувати дружину, а зробити сюрприз. Заїхав по квіти і попрямував додому. Та як тільки двері відчинилися, мене ошелешила страшна картина: моя Соня з іншим мужчиною.
Влаштовувати сцени не було сенсу, тож я спочатку помовчав, а потім сказав обом забиратися геть, а дружині й забрати всі свої речі. Та мене ніхто не послухав. Жінка просто виселилась в іншу кімнату. Потім ще декілька днів молила прощення, обіцяла, що це востаннє. Я піддався емоціям і пробачив, адже кохав її, та і синові так буде краще.
Так життя стало налагоджуватися. Через декілька років Софія народила мені ще дівчинку. Все було чудово поки я знову не почав помічати щось неладне. Якось під час важливої зустрічі в ресторані я помітив її з якимось незнайомцем. Вони повечеряли і за ручки піднялися в готель.
Я вирішив прослідкувати, побачив, куди вони ідуть і постукав через трохи часу у їхній номер. Двері мені відкрив цей чоловік, а позаду нього лежала моя оголена дружина, що прикривалася одним лише покривалом.
Не повірите, але вона знову почала слізно просити вибачення і я знову вибачив. Думав, на цей раз вона точно виправиться і все буде добре.
Та через рік ситуація знову повторилася. Соня почала знову зникати і на цей раз вже на декілька днів. І я знову прощав їй всі погрішності.
Якось донечка захворіла і ми з дружиною мусили здати аналізи, щоб бути донором крові для неї. Так я й дізнався, що не є рідним татом для неї. Це був удар нижче пояса. Боляче було усвідомлювати все це. Та не хотілося, аби донечка як одужає знала, що я їй ніхто. Тому я заборонив Софії говорити будь-що з дочкою на цю тему.
Минуло ще 3 роки і моя законна дружина сильно захворіла. На цьому припинилися її гуляння. Та й лікарі говорили, що нічого хорошого чекати не слід.
А я невдовзі зустрів людину, що змінила моє життя. Завдяки їй я відчув, що таке щастя. Та Ангеліна не хотіла бути просто коханкою. Потрібно було зробити вибір: кохання чи сім’я. І я обрав сім’ю, адже сильно любив дітей і не міг так просто їх залишити.
Всім зі сторони здається, що ми зразкова родина, та ніхто й не здогадується, що стоїть за маскою щасливої людини у кожного з нас. Я дуже хочу бути коханим і кохати, та щось не дозволяє мені просто піти.
