Ми з Андрієм побралися у досить пізньому віці. Йому тоді було злегка за 40, мені лиш минуло 35. Ми були вже сформовані та самореалізовані особистості, із відмінними між собою поглядами на життя.
Перших півроку я відчувала, що живу у справжній казці. Я була найщасливішою жінкою на цілому світі, тому що я була коханою та кохала. Щодня я відчувала, як то кажуть метелики в животі і моя голова йшла обертом від того кохання, яке щодня мені дарував Андрій.
Все в житті минає, от і минув цей стан закоханості і тоді я цілком переключилася на новий статус – «дружина». Мені так хотілося бути для свого чоловіка ідеальною дружиною.
В один момент я перестала відвідувати спортивний зал та вивчати іноземну мову. Майже не виходила на зустрічі з подругами і постійно сиділа вдома. Цілими днями я займалася домашніми справами: прибирала, прала, готувала їсти.
Відкрила в собі вміння робити закрутки на зиму та випікати різноманітні ласощі, хоча до цього ніколи такого не робила. Мені подобалося допомагати чоловіку у його справах, хоча він жодного разу мене про це так і не просив.
Одного разу я випадково перейшла межу і у мого Андрія здали нерви. Той дощовий осінній ранок я дуже чітко пам’ятаю: Андрій пив каву і читав новини за ноутбуком, а я готувала яєшню. Я нарізала сир та свіжі овочі і акуратно викладала на тарілки …
Андрій дивився на мене і нервово постукував пальцями по столу і нарешті не витримав.
– Для кого ти так багато готуєш? Я ж сказав, що буду тільки каву з молоком пити. А ти все робиш по-своєму. Лиш глянь, якою ти стала! Мені огидно на тебе дивитися! Ти була такою розкішною жінкою, з власною харизмою і в міру самодостатньою, а за півроку перетворилася на звичайну домогосподарку. Ти не прислуга, чуєш мене? Я не хочу наїдків, як у ресторані та виблискуючий від чистоти дім. Ти ж не рабиня не перетворюйся на неї. Пригадай, як ми палко покохали один одного і захотіли прожити все життя разом, пліч-о-пліч. Ми не маємо жити життям один одного. У кожного повинні бути власні інтереси та захоплення, певний особистий простір і своє життя поза домом. Ти мене хоч трішки розумієш? Знала б ти, як мені прикро бачити тебе такою. Така дружина мені то й не потрібна. Я полюбив тебе зовсім іншою і заміж покликав не домогосподарку. Не женися за ідеалом, мені це не потрібно. Просто будь собою. Тією, яка зачарувала мене з першого дотику.
Андрій поставив свою горнятко до посудомийки, закрив ноутбук і пішов збиратися на роботу. Я була шокована, спантеличена і гірко плакала. У той момент мені було дуже погано. Коли я змогла опанувати свої емоції та заспокоїтися – зрозуміла, що мій чоловік абсолютно правий. Я ніби прозріла.
Я викинула фартух і вирішила повернути попередню версію себе – сильну та незалежну жінку. Я зібрала сумку з одягом і пішла до спортивного залу, записалася в басейн і відновила заняття з іноземної мови.
Після нашої ранкової розмови у мене наче очі відкрилися. Я знову захотіла жити. І подружнє життя налагодимо найближчим часом.
