Після останніх двох побачень я зрозуміла, що знайти собі ідеального чоловіка буде дуже важко. Ну або це я така “щаслива”, що мені трапляються саме ті, з якими б я ніколи не була.
Мені тридцять два роки. Я вже маю певний досвід, здійснила свої мрії та навіть змогла подорожувати світом. Тепер готова до стосунків і створення сім’ї. Та от тільки знайти зараз чоловіка, який би відповідав моїм вимогам дуже складно, як виявилось.
І ні, в мене немає якихось нереальних побажань щодо зовнішності. Щодо цього, то мене хвилює лише охайність та запах. А так я хочу чоловіка, який би поважав мене як особистість, розумів, що я жінка і я така ж людина, як і він, а не додаток до нього з функціями прибирання, готування і обслуговування його величності.
Також хочу, щоб не мав поганих звичок, був достатньо розумним та в нас були спільні інтереси. Щоб був турботливий, чуйний, розуміючий, та не скупий, що буде рахувати кожну копійку. Ну і щоб для нього не було нормальним підіймати руку взагалі на будь-кого: чи то я, чи то можливі майбутні діти, чи то тварини, чи може взагалі інші люди.
Я не вважаю, що це щось таке, чого не можна зробити. Я знаю багато прикладів таких чоловіків. Щоправда це мої брати і чоловіки декількох подруг. Тож це сповна реально.
Але останні два побачення мені показали, що і таких чоловіків, які не підходять є більше ніж достатньо. Ну от наприклад передостаннє побачення проходило в мене вдома. Ми перед цим дуже багато спілкувались в мережі і як особистість він мене, спершу, сподобався.
Тож ми сходили в кіно, а потім я запросила його до себе в гості. Одразу повідомила, що він має принести половину вечері. Зі свого боку я візьму іншу половину.
Я приготувалась, купила вечерю в ресторані, щоб не поратись перед побаченням на кухні. Я замовила достатньо їжі, а цей залицяльник прийшов до мене лише з квітами та маленькою піцою. Ну, знаєте, такою, що на одну людину стане, або дітям замовляють.
Коли я запитала, що це таке, то він сказав, що думав, що я приготую багато і взагалі він мало їсть, тому і я маю мало їсти, бо мені явно треба слідкувати за вагою. Це мене обурило. Що його сукупність мене розлютила, що його недоречні і геть незрозумілі коментарі. Я займаюсь в залі та худа, навіть по мірках сьогодення. В мене зрештою, розмір одягу XS!
Я вигнала його та сказала, щоб більше а очі мені не траплявся. Він ще намагався щось повернути, але я заблокувала його всюди, де тільки можна. А інший залицяльник мене довго водив по парках. Це, знаєте, те побачення коли ви просто гуляєте, бо “нащо сидіти десь і витрачати гроші, якщо можна прогулятись на свіжому повітрі?”.
Добряче замерзнувши ввечері та втомившись від декількагодинного ходіння, я запросила його в ресторан. Він неохоче погодився, а коли ми прийшли і він побачив ціни(ми прийшли в звичайний пересічний ресторан, в не люксовий заклад), то одразу замовив лише каву собі.
Я зрозуміла, що для мене він не замовить, але я й не казала, що буду їсти за його рахунок. Хотіла перевірити, тому нічого не пояснювала. Зрештою, я його запросила, тож і я оплачую.
Зробивши своє замовлення, я зловила його злий погляд на мені. Тоді я замовила щось і йому. Він не задоволено дивився на мене і колупав страву вилкою. Коли ж я наїлась і мені набридла вже його компанія, я попросила рахунок та оплативши все, пішла. Попросила більше не зв’язуватись зісмною, до з такими скупими та злими людьми я не спілкуюсь.
З тих пір я поки вирішила самотньою продовжувати бути. Та ну тих чоловіків, чесне слово.
