Я прийняла пропозицію вийти заміж від іншого чоловіка лише для того, щоб розлити свого коханого!
Все це почалось на моїй роботі. Я працюю у відділі маркетингу в одній великій компанії. Мій шеф, директор компанії, виявився дуже привабливим чоловіком. І що ж я могла зробити, якщо так вже легко мене підкупити красивою зовнішністю? Особливо коли чоловік мало того, що привабливий, так ще й в красивому акуратному костюмі, з дорогими парфумами та дорогим годинником на руці. Виглядає неймовірно.
Ну так, моя слабкість в чоловіках — це їхня зовнішність. І що? Ви не можете за це мене засуджувати за це, адже в кожного свої смаки. Деякі, он, взагалі за гороскопом обирають і навіть не дивляться на зовнішність людини, її характері так далі.
Звісно ж, зовнішність лише фактор привабливості, але якщо чоловік без хорошої особистості та розуму, то він швидко мені набридне. Лише для декількох забав та й усе.
Я вирішила, що мушу підкорити серце Лева Степановича. Тоді я й приступила до втілення плану. Я всіляко намагалась провести з ним час. Але так, щоб він навіть не зрозумів, що це все навмисно.
Таким чином на корпоративні перед новим роком ми танцювали разом. Він сам запросив мене на танець. А потім я підвела його до того, що й отримала запрошення на побачення.
Якщо чесно, я трохи хвилювалась, що він виявиться не таким, як я собі уявляла і всі мої старання були марними, проте страхи не підтвердились. Лев Степанович не тільки красивий і багатий, а ще й дуже цікавий співрозмовник. Тому я відчула, що моя зацікавленість переростає потроху в щось більше. Так. Я закохалась.
Ми вирішили бути парою, але не оголошувати це в компанії. Все ж, це службовий роман і ми хвилювались, що інші співробітники стануть думати, що в мене є якісь привілеї на роботі, якщо я кохана директора.
Так ми продовжували поводитись на роботі як директор та співробітниця. Ніяк не показували, що між нами щось є, а після роботи, наче перевтілювались і ставали геть іншими людьми. Повні кохання, пристрасті та неймовірної ніжності одне до одного.
Проте одного разу я помітила, що до Лева залицяється одна секретарка з відділу фінансів. А Лев з нею відкрито фліртував. Мене це не на жарт розлютило і я вирішила обговорити цей момент за вечерею, запросивши його в ресторан.
Коли ж я запитала, що то таке було, то отримала шокуючу відповідь:
– Ну, на роботі ми ж прикидаємочь, наче не разом, от я і вирішив притримуватись цього образу та трохи пофліртував з тією секретаркою. Це було суто для прикриття. Не більше. Я навіть не пам’ятаю як її ім’я.
– Ти міг просто прикинутись, що не розумієш її натяків от і все, а не поводити себе як ловелас!
Ми посварились і з тих пір Лев став мене уникати. Я розумію, що в нього образа може проявлятись униканням, але ігнорувати мене навіть по робочих питаннях — занадто. Він ж так мені псує працю!
А одного разу я побачила, що він з тією секретаркою йде, приобнявши її за плечі. І рука його поволі сповзала до талії. Це мене не на жарт розлютило. До того, що я придумала, як йому помститись. Не на ту напав, чоловіче!
Я вирішила, що прийму пропозицію чоловіка, який мене кохає без тями вже багато років. Він теж не бідний та доволі красивий, але от мене дратувало весь час його слухняність перед його матір’ю. Саме тому і відмовила колись.
А зараз є можливість його трохи використати. Як би жахливо це не звучало. Але тоді я була настільки люта, що зробила б будь-що. Одного дня, коли ми вже готувались до весілля, я принесла в офіс декілька тортиків, солодких напоїв та гостинців. Всім розповіла про свою “радість” і навіть показово занесла Леву Степановичу в кабінет тортика.
– А це в честь чого? — здивувався він.
– Ну як? Ви не чули? Я виходжу заміж, от і по старій традиції проставляюсь перед колегами. А ви мені багато допомагали з роботою, тому теж вирішила пригостити. — З хитрою посмішкою сказала я.
Бачили б ви його обличчя. Він і побілів, і позеленів, і почервонів. Все це за тридцять секунд. Навіть засікла.:) Але нічого робити не став. Лише запитав коли весілля, щоб, як він сказав, дати мені декілька вихідних, як хорошій працівниці в такий важливий день. Я сказала йому точну дату і місце. Було цікаво, що він зробить.
Прийшов день весілля. Ми приїхали до РАЦСу та як тільки я вийшла з авто у весільній сукні, до нас під’їхав автомобіль. Це був Лев. Він вийшов у красивому костюмі та з величезним букетом квітів. Далі Лев підійшов до мене, став на одне коліно і попросив моєї руки та серця.
– Тут і так вже всі твої родичі, а наречений і його гості не прийшли. Просив мене передати, що можливо не прийде на власне весілля. Чи не відмовиш ти мені і чи не проти ти утворити міцний союз із подальшим створенням щасливої сім’ї?
Моє серце розтануло. Я геть не хотіла виходити за того свого залицяльника, тому з радістю сказала так. І геть не шкодую. Звісно, я вибачилась перед своїм нереалізованим чоловіком і дала моральну компенсацію у вигляді чималої суми, тому він не був засмучений.
Зараз в нас все чудово. Ми вже декілька років живемо за кордоном, адже Леву запропонували взяти на себе управління закордонною філією компанії. Дітей ще не плануємо, а хочемо насолодитись життям. Я рада, що зробила правильний вибір в своєму житті!
