Отримати місце в садочку в місті справа не з легких. Але нам вдалось потрапити всього за три місяці після подачі заявки.
Я була неймовірно щаслива, що донечка буде серед дітей, їй буде весело та цікаво. А головне, що вона соціалізується та навчиться жити в колективі.
І, звісно ж, мене радувало те, що тепер я зможу вийти на роботу та працювати, бо в декреті я вже мало з розуму не сходила.
Все було добре, проте не довго, адже донька стала дуже часто хворіти. Через тиждень я брала лікарняні та витрачала великі кошти на лікування дитини. Кашель, нежить, сопельки, температура. І так через тиждень.
Виявилось, що така проблема не тільки у мене. Інші діти з нашої групи так само хворіють. Та одного разу я дуже чітко побачила, чому саме так відбувається. Сталось це тоді, коли я, як і інші декілька мам, вирішили прийти по дітей швидше. Якраз після обіднього сну.
І що ви думаєте я побачила? У всіх вікнах повідкривані кватирки, протяг страшенний. Я в курточці була, бо ж на вулиці середина листопада, і все одно цей холод відчувала. А діти лише з-під теплих покривал повилазили, лише в маєтках та трусиках.
Вихователька і няня були в халатах та з теплим светрами під низом. Це що, якісь заняття із загартовування дітей? Потягами, чи що? Тепер я не здивована, що діти так часто хворіють. І звісно ж, я швидко сфотографувала вікна, щоб показати директорці дитячого садочку. І в кадр потрапили в виховательки, які побачили, яка я зла та що фотографую вікна.
Вони почали нервово пояснювати мені та іншим мамам, що то в них час провітрювання прийшов і просто діти швидше встали, але тут було все очевидно. Вони навіть не думали закривати вікна, поки не побачили мене.
Ми з масами пішли до директорки, все їй показали та розказали. Після цього і виховательки отримали серйозну догану від адміністрації дитячого садочку та, сподіваюсь, засвоїли такий простий урок, що на протязі діти після денного сну хворіють.
