Прийшов дуже важливий день для наших з Степаном стосунків – річниця десяти років шлюбу. Я прийшла з роботи в очікувані свята, адже готувалась до цього дня цілий тиждень. Підготувала сюрприз та стала чекати на чоловіка.
Але він прийшов без подарунку. Тоді я подумала, що, можливо, він вже підготував його завчасно, як і я, та ховає десь в квартирі. Але діло дійшло до ночі та Степан просто пішов спати. Навіть не привітав з таким важливим днем…
Чесно, я образилась. Я працюю на роботі, утримую побут, роблячи наше життя максимально комфортним та затишним і ще й виховую самостійно двох дітей. А так як вони ходять в школу, то і, відповідно, з кожною треба вивчити уроки, до кожної на батьківські збори треба, питання всілякі організаційні в школі вирішувати.
А буває, що я приходжу пізно додому, а чоловік собі серіал дивиться, чи фільм, а діти тим часом не миті, не годовані і уроки не зроблені. Я йду, все це роблю сама та вже вночі без сил падаю на ліжко.
Проте мені вже була на сила терпіти, коли він на нашу річницю накричав на мене, сказавши, що я погано виконую свої «жіночі» обов’язки. Тоді я зібрала речі та поїхала до мами переночувати. Вони з татом недалеко живуть, то ж це не зайняло багато часу.
Наступного ранку, коли я вже заспокоїлась, вирішила все таки поговорити з Степаном та вирішити це запитання розмовою, без скандалів.
Я приїхала додому, сіла поговорити зі Степаном, пояснила йому, що мене не влаштовує та написала йому на листочку всі свої щоденні обов’язки. Пояснила, що мені важко, а ще, що образливо, що він забув про річницю.
Степан посидів трохи, подумав, перечитав весь список справ на кожен день, який я виконую та перепросив. Більше того, він запропонував розприділити обов’язки між нами, а потім поїхати та придбати мені подарунок на річницю. Ми так і зробили, потім я віддала Степану його подарунок.
Ми вирішили проблему розмовою та взаєморозумінням. Найголовніше, Степан сказав, що думав, що раз я нічого проти не кажу такому устрою життя, то значить все добре. Він навіть не підозрював, що щось не так до тих пір, поки я самостійно про це не сказала.
То ж запам’ятайте: говоріть одні з одними та не мовчіть. Про ваше невдоволення чимось партнер ніколи не дізнається самостійно, поки ви про це йому не скажете. Ось так.
