Мої батьки виховали мене так, що я стала наполегливою в досяганні своїх цілей та йшла вперед і тільки вперед. Знаєте, як то кажуть: «Бачу ціль, не бачу перешкод!».
Саме тому в свої двадцять чотири роки в мене вже була своя трикімнатна квартира. Чому трикімнатна? Тому що брала одразу з розрахунком на майбутнє. Щоб у випадку чого в дитини(чи може двох дітей) була власна кімната.
Батьки мені не допомагали фінансово, так само як і інші родичі. Я не хотіла цього. Я хотіла повністю сама досягти своєї цілі. Тепер я маю власну квартиру, хорошу роботу та навіть планую відкрити власну справу або щось таке.
Після переїзду в нову квартиру я зустрілась з хлопцем, який мені дуже сподобався. В інтересах та поглядах на деякі речі в цьому житті ми сходились. Але я зробила тотальну помилку. Я на першому ж побачені сказала, що живу не в орендованій квартирі, а в своїй.
Коли ми почали зустрічатись, то я одразу сказала, що в моїй квартирі ми жити не будемо. Ми з’їдемось на орендованій квартирі, а я свою буду здавати в оренду і так накопичу гроші на авто. Хлопець погодився та сказав, що підназбирає гроші, щоб ми могли орендувати собі квартиру для спільного життя.
Але через сім місяців відносин він заявився без попередження до моєї квартири з валізами та сказав, що буде жити в мене, адже з роботи його звільнили і тепер орендувати він квартиру не може.
Я одразу зрозуміла, що щось не так, бо ж нещодавно він вихвалявся, що йому дали підвищення і тепер він на хорошій посаді. Тим більше, я ж казала, що в моїй квартирі ми разом жити не будемо, а його батьки живуть буквально через декілька дворів звідси.
Тому я одразу розійшлась з ним, бо зрозуміла, що йому потрібне від мене безкоштовне житло та й тільки.
