Мене виховувала бабуся. Надзвичайно мудра та добра жінка. Батьків своїх я не знала, тому бабця Ганя стала для мене опікункою. Жили ми добре, без зайвих скандалів та суперечок. Я була слухняною онукою та гарною школяркою. Після закінчення навчання вступила в училище на медичну сестру. Там і познайомилися зі своїм майбутнім чоловіком.
Іван був старший на декілька років. Дуже веселий та доброзичливий хлопець одразу запав в моє серце. Через два роки ми одружилися. Бабуся допомогла нам із житлом. Купила нам невеличку двокімнатну квартиру. Гроші вона відкладала ще з мого дитинства, щоб свого часу мені допомогти.
Декілька років тому я теж стала мамою. У мене народилася чудова донечка Ангеліна. Дитина забирає дуже багато часу та сил, тож почуття між подружжям можуть дещо притихнути. Так сталося й з нами. Ось уже декілька місяців, як ми з Іваном сваримося та не можемо знайти спільної мови. Він ночує у вітальній кімнаті, а я сплю з Ангеліною.
На вихідні я вирішила розвіятися та поїхала з донечкою в гості до бабусі. Старенька зустріла нас смачними млинцями та солодким варенням. Ми сиділи на кухні, пили чай та розмовляли про життя. Бабця одразу зрозуміла, що у мене є якісь переживання. Я розповіла про скандали з Іваном та несподівано розплакалася.
Бабуся почала мене заспокоювати, а потім запитала: «Люба, а скажи старенькій, ви спите з Іваном разом?» Я розповіла бабусі правду. Тоді вона сказала мені таку мудрість: «Щоб між подружжям не виникало суперечок та непорозумінь – треба лягати в одне ложе. Якщо ж ви спите в різних кімнатах та у різних ліжках – тоді готуйтеся життя прожити порізно»
Того ж вечора, коли ми з Ангеліною повернулися від бабусі, я поклала доцю у ліжечко, а сама лягла біля чоловіка. Іван спершу здивувався, але нічого проти не сказав. Ось уже два тижні, як ми знову лягаємо разом, й варто зазначити ми припинили сваритися. Тепер суперечки вирішуємо розмовами, а сон в обіймах згладжує усі «гострі» кути нашого шлюбу. Бабця мала рацію.
