Ми з чоловіком виховуємо чотирирічну донечку. Все у нас в родині добре. З чоловіком одружились ми три з половиною роки тому. Коли я дізналася, що вагітна, ми з Семеном ще тільки зустрічалися. Але вагітності зовсім не злякалися і вирішили, що будемо народжувати та виховувати дитинку, але одружуватися ми не хотіли при вагітності. Тому вирішили, що спочатку нехай народиться дитинка, а потім вже будемо думати про весілля. Всередині нашої сім’ї все було добре, ми з чоловіком все проговорили та з’ясували.
Але моя свекруха, мама чоловіка, була зовсім іншої думки. Вона все наше спільне життя ставила палки під колеса. Постійно намагалася вчити нас життю та розповідала, що ми нічого не можемо та не вміємо. І що обов’язково ми повинні відсвяткувати весілля до народження дитини, тому що це буде сором всієї родини, якщо дитина народиться не в шлюбі. Та й до цього вона постійно говорила якісь зовсім смішні та незрозумілі для мене речі, але я до цього звикла, тому що розуміла, що моя свекруха ще радянських думок. Ми з чоловіком просто на це не звертали уваги й все одно робили так, як вважали за потрібне.
Я розуміла, що коли вийду заміж за кохану людину, то разом з ним отримаю і його дивно маму, я на це погодилася. Але після народження нашої донечки моє життя стало просто нестерпним. Вона постійно мені говорила, що я дуже погана мати, що не так вдягаю донечку, не так годую, не так піклуюся, не так вкладаю спати й такий інше. Одна справа, якщо вона говорила мені це по телефону, а вона постійно приходить до мене додому і вчить мене життю. Можна сказати, що я разом зі своєю свекрухою 24 години на добу і це дуже тяжко, тим паче, що я вислуховую кожної хвилини, яка я погана домогосподарка та мама.
Але я так не думаю, тому що завжди прибрано у квартирі, чоловік нагодований, дитина чиста, нагодована та гарно виховується. Що їй не вистачає, можливо просто на пенсії скучно жити, ось вона до мене її придирається. А коли ще наша донечка пішла до дитячого садочку, то це просто був якийсь жах, у свекрухи неначе дах зірвало, вона почала на нас з чоловіком кричати так, що чули всі сусіди та наш мікрорайон. Вона була дуже проти того, щоб віддавати донечку у садочок, говорила, що краще б ми її віддали до свекрухи й вона займалася вихованням своєї онучки. Та на нашу думку та розсуд краще, коли наша донечка буде ходити в садочок, адже це комунікація дитини з іншими людьми. З мамою добре вдома сидіти, але потрібно дорослішати, рости та навчитися знаходити спільну мову з іншими людьми. Тим паче, що наша донечка в захваті від того, що ходить до садочка. Вона кожного дня своїм батькам приносить гарні листівки, які робить разом зі своїми друзями в садочку.
Я не знаю скільки часу я ще зможу терпіти свою свекруху та таку її поведінку, але відчуваю, що скоро скажу і все, що про неї думаю, тому що це вже виходить за всі можливі кордони.
