Після весілля чоловік запропонував мені жити в нього, оскільки він один у сім’ї, а його мама залишилася сама. Я не дуже хотіла цього, але все ж погодилася. Зі свекрухою наші стосунки були досить напружені, це відчувалось із перших днів. Вона щоразу скоса поглядала на кожен мій крок, все контролювала. Особливо їй був не вподоби мій стиль одягу та зачіска. А за її зауваження щодо сина я взагалі мовчу. То я неправильно складаю його одяг, то готую недобре. І це ще далеко не кінець. Коли я завагітніла, свекруха вирішила повчати мене ще більше. Чесно кажучи, я вже просто не витримувала цього. Через дев’ять місяців на світ появився наш син, відтоді мама чоловіка стала ще пильніше за мною дивитись, пояснюючи свої дії тим, що я занадто молода для виховання дитини та ще багато не знаю. Мій чоловік весь час працював, адже мав на меті найближчим часом придбати для нашої сім’ї власне житло.
Не розумію, чому свекруха так незлюбила мене. Я ніколи не просила в неї допомоги, зі всім справлялася сама. При докорах у свою сторону, я не відповідала жодного слова, а тільки мовчки вислуховувала її.
Якось я сиділа із сином, як у кімнату зайшла мама. Вона сіла збоку, злегка мене обійняла та сказала: “Пробач. Ти заслуговуєш зовсім іншого ставлення до себе. Можливо, я здаюсь тобі надто прискіпливою. Але це все через те, що він у мене один, і я, як мама, хочу синові лише найкращого. Я навмисне шукала привід тебе зачепити. Насправді ти дуже хороша дружина та невістка. Я бачу, як ти стараєшся для мого сина та онука, і ціную це”.
Після цієї розмови наші стосунки значно покращилися. Рано чи пізно будь-яка правда випливе назовні. Я таки отримала нагороду за своє терпіння. Хоч вже цього й не очікувала.