Як тільки я випустилася з університету, то відразу пішла працювати за спеціальністю. Вивчилася я на бухгалтера, тому і влаштувалася в одну гарну фірму працювати бухгалтером. Як тільки я прийшла туди працювати, була зовсім молода та нічого не розуміла. Й, на щастя для мене, мені почав допомагати мій наставник, пояснювати деякі нюанси та дрібниці в моїй роботі.
І тому з самого початку ми з ним почали гарно спілкуватися, потім разом почали ходити обідати в їдальню, а далі вже стали разом прогулюватися з роботи парком й на вихідних більше часу проводити разом. І ось буквально через місяць такого спілкування ми зрозуміли з Романом, що не можемо один без одного і почали зустрічатись.
На роботі ми нікому не говорили про нашу пару, бо Роман чомусь був проти. Та як він мені пояснював, не хоче, щоб дізналися колеги про нас, бо це неправильно, коли начальник зустрічається зі своєю підлеглою. Та й взагалі Роман був якийсь скритний, мені нічого не розповідав про своє життя, не знайомив зі своїми батьками. Натомість, я все йому розповідала про себе: звідки я родом, де навчалася та як влаштувалася працювати в їхню компанію. Навіть про свої шкільні роки розповіла та про перше кохання. І ось ми прозустрічалися з ним приблизно рік і я зрозуміла, що кохаю його більше за своє життя. А те, що він від мене багато чого приховував, я вже прийняла та не звертала уваги на це.
І ось одного разу, ми як завжди виходимо з роботи по черзі: спочатку він, а потім через хвилин 10-15 я. Але цей раз я залишилась довше на роботі, бо загубила ключі від своєї квартири й вийшла не через 15, а через 20 хвилин, бо їх шукала. Я щаслива виходжу після робочого дня, підходжу до його автомобіля й бачу як мій коханий обіймає іншу жінку, а біля них бігає маленька чотирирічна дівчинка. У мене від побаченого оніміло все тіла і я не могла відвести погляду від цієї картини, просто стояла зі сльозами на очах й дивився на закохану пару. Звісно Роман мене помітив і одразу відвів погляд в іншу сторону. А я швидко втекла додому та проплакала всю ніч в подушку.
Наступного дня звичайно Роман намагався зі мною поговорити, але я була проти, бо зрада людини — це найгірше, що може статися. А як виявилося пізніше, то це була його дружина та донечка. І все насправді було з точністю навпаки — я була зайвою в їх відносинах. Я більше не спілкувалася з Романом, навіть не віталася з ними при зустрічі. Просто відпустила та почала жити вільним життям.
І ось через місяць після нашої сварки Роман почав зустрічатися з іншою жінкою також з нашої компанії, але з іншого відділу. А вона виявилася дуже балакучою жіночкою і не змогла приховати своїх емоцій, тому розповіла про відносини з Романом. Після почутого мені дуже шкода стало його дружину, адже цей покидьок бреше всім своїм коханкам, що у нього нікого немає й він вільний, а приходячи додому, бреше своїй дружині, дивлячись в очі, що він її кохає.
Тому я твердо вирішила помститися цьому покидьку за нас усіх. Я знайшла номер телефону дружини Романа і зателефонувала їй та назначила зустріч в одному з ресторанів нашого міста. Також я поговорила з новою коханкою чоловіка та також пригасила її в цей же ресторан на цю зустріч.
Зібравши жінок, я їм довго все пояснювала, бачила їхні розчарування та істерики, заспокоювала їх та не давала впасти в розпач. Адже Роман вчинив дуже погано з усіма нами трьома. А потім дружина Романа ще розповіла нам те, що виявляється вони підписали шлюбний договір, коли одружувалися. А за цим договором якщо одна зі сторін зраджує, бувши у шлюбі, то все майно переходить іншій стороні. Тому Роман все від нас і приховував. Ми звичайно вирішили йому помститися за це все, особливо за дружину та донечку.
Дружина Романа подала на нього до суду за те, що він порушив шлюбний договір та зрадив бувши в шлюбі, а ми з моєю колегою це підтвердили. В кінці наш Роман залишився ні з чим та звільнився з компанії, а ми з дівчатками втрьох почали дуже гарно дружити та зараз дуже часто проводимо разом час.
